Рішення Європейського суду із прав людини щодо справи Наталії Седлецької зі "Схем" захищає насамперед права людей, які готові викривати корупцію та свободу слова. А вже як наслідок – права журналістів не відкривати своїх джерел інформації, зазначає Ярослав Юрчишин

А тепер кілька тез для роз'яснення юридичної сторони справи. Дякую юридичній радниці "Transparency International Україна" Катерині Риженко за допомогу в їхній підготовці.

За правилом 39 Регламенту ЄСПЛ: "На прохання однієї із сторін чи іншої зацікавленої особи можуть бути призначені будь-які попередні заходи, які суд визнає за необхідні в інтересах сторін або задля належного здійснення судочинства". Правило 39 – це наказ для уряду певної країни негайно вжити заходів, котрі унеможливили б настання непоправних наслідків від порушення прав людини. Це дуже жорсткі заходи від ЄСПЛ.

У випадку із Седлецькою суд застосував такі заходи на місяць, щоб вона мала змогу підготувати повноцінну скаргу до ЄСПЛ.

Читайте також: Корупція показує зуби

Така практика унікальна. Зазвичай такі заходи суд ухвалює у випадках реальної загрози життю, екстрадиції, депортації тощо. 117 таких рішень за правилом 39 було лише 2017 року. Застосування цього правила саме у випадку захисту прав журналіста та його джерел – уже прецедент.

Відмова ГПУ виконати таке рішення суду фактично буде порушенням Україною зобов'язань за Конвенцією із захисту прав людини. А також порушенням статті 34 Європейської конвенції із прав людини, згідно з якою будь-хто має право звернутися до суду за захистом прав, які на його думку порушує держава-підписант Конвенції.

ГПУ вимагали в "Київстару" надати інформацію до 18.09, а тому радше за все вони її вже отримали – до ухвалення рішень як апеляційним судом, так і ЄСПЛ. Тому важливо також проконтролювати, як ГПУ виконає рішення ЄСПЛ – поверне інформацію в "Київстар", знищить отримані дані чи в інший спосіб.

Юрій Луценко мав би публічно прокоментувати рішення, ухвалене ЄСПЛ, адже правило 39 застосовується лише у виняткових випадках для уникнення ризику настання незворотної шкоди, як правило, за наявності загрози життю. Тому ухвалення такого рішення ЄСПЛ у цій справі є серйозним сигналом на міжнародному рівні про наявність проблем у забезпеченні свободи слова й захисту журналістів (незалежно від того, яке рішення буде ухвалене потім ЄСПЛ по суті).

Читайте також: Браво, Луценку, Браво ГПУ: чотири проблеми видачі Тумгоєва

Уявляєте, як тішиться агентура країни-окупанта: з таким ГПУ, як в Україні, їм і робити нічого не треба. Понизити країну в рейтингу свободи слова? Done.

Щодо захисту журналістів і джерел інформації в цій справі. Бачимо підтвердження того, що свобода слова можлива лише при забезпеченні конфіденційності джерел. Якщо джерела відчувають безпеку, тільки тоді може бути незалежна журналістика. Тим паче, що стаття 10 Європейської конвенції про права людини говорить саме про журналістські джерела та їх захист. Підкреслює, що захист джерел – це базова умова для свободи преси.

Отже, зараз м'яч на полі української влади, передовсім ГПУ. Вже очевидна спроба "ввімкнути окуня", маніпулювати терміном рівність перед законом: якщо можна прослуховувати чи знімати інформацію з носіїв інших, то чому не можна в журналістів? ЄСПЛ своїм рішенням дав відповідь на це: бо це про захист викривачів і свободу слова. Це опосередковано пояснює, чому ГПУ вимагала такий великий обсяг інформації: бо в цей час Наталія чи її група точно мали контакти із джерелами в інших їхніх розслідуваннях. Які могли стати викритими. Їхнє викриття дуже затребуване насіровими, розенблатами, демчинами й іншими реліктами корупційного сьогодення.

Бажаю Наталії та "Схемам" успіху в боротьбі за свободу слова та захист власних джерел. А українській владі та, перш за все, ГПУ... інстинкту самозбереження. Мудрості я вже бажав, поки не діє.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram