Історія із терористом Романом Джумаєвим, якого відпустив суддя Мар'їнського райсуду Донеччини показала, як працює українська система правосуддя по відношенню до злочинців-вбивць. Але справа в тому, що ситуація набагато гірша, аніж здається.

Мені доводиться багато спілкуватися із працівниками силових структур і всі вони одноголосно кажуть одне: прокурори та судді роблять таке, що руки опускаються. Звісно, захищати всіх оперів справа марна – серед них чимало покидьків, корупціонерів та взагалі безкорисних осіб, але ж є й ті, хто намагається якщо не зламати систему, то хоча б зробити Україну більш-менш безпечною.

Мотивують свої дії такі правоохоронці не тільки любов'ю до Батьківщини, але й помстою за вбитих росіянами та терористами колег. Інакше пояснити те, що люди залишаються на посадах із зарплатою у 9-10 тисяч, роблять чернову роботу, та затримують злочинців, а не розбігаються по всіляким НАБУ та ДБРам, де платять по 35-40, насправді важко.

Читайте також: На Донбассе ликвидирован вероятный убийца легендарного бойца АТО. ФОТО

Так чи інакше, через рік після початку війни співробітники Служби зіткнулися із тим, що не можуть добитися реального строку для безлічі бойовиків чи посібників окупантів. Для того, щоб завести карну справу, операм потрібно накопати багато доказів, передати їх до слідчого, який вже із цим йде до прокурорів. Слідчі все частіше відмовляють, кажуть, все рівно прокурори не візьмуться. 

А якщо і йдуть далі, чують від прокурорів щось накшталт: "докази залізобетонні, але в суді розвалиться, нікого не посадять, а мені статистику підпортить". Така доля спіткає майже всі справи, заведені по статтям 258-3, 109 та 110 – "Участь у терористичній організації", "Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади" та "Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України". По останнім статтям хоча б реально заводити справу, але дуже добре, якщо злочинець хоча б умовно сяде.

Чому так стається? Кажуть, все дуже просто. Судді банально засилають до адвокатів підозрюваних гінця із цифрою, отримують гроші та відпускають затриманого вбивцю. До того ж, керівництво багатьох органів печеться про річні звіти, то ж хоче бачити виграшні справи, а підлеглих за провали дере як тільки може. 

А те, що терористи спокійно живуть у Маріуполі, Станиці Луганській, Запоріжжі, Києві, це питання нікого з суддів та прокурорів не хвилює. Більше того, нерідкі й випадки, коли оперуповноважених слідчі взагалі ставлять перед фактом: заплатиш грошей за нашу та прокурорів дорогу, розселення та подальшу доставку колаборанта до потрібного регіону, на затримання поїдемо, ні – сорян, за власні кошти кататися не будемо, а керівництво не виділить. Такий от треш.

Читайте також: Выживший. Исповедь пленника донецкого подвала

Не вірите? Спитайте в будь-якого співробітника служби, за який час можна переловити всіх сєпарів, відповідь вас шокує. Кожного знають в обличчя, на кожного заведена папка, але ж немає команди цим займатися, немає карних справ, немає суддів, які не відпустять злочинця додому. Навіть якщо стаття не передбачає домашнього арешту.

Такі от справи. А щодо виграшних справ, де терористів реально посадили, це справжнє досягнення співробітників, адже домогтися того, щоб справу довели до кінця вкрай тяжко. От і дізнається згодом країна, що десь у Маріуполі веде бізнес вбивця "кіборгів", який навіть соцмережі від фотодоказів своєї участі у війні не почистив. А нащо йому заморочуватись, якщо суддя із прокурором такі саме сліпі, як наглядачі ОБСЄ, та не побачать ознак злочину у вбивстві бійців ЗСУ.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram