З 25 листопада по 10 грудня кампанія "16 днів активізму проти гендерно-зумовленого насильства" триватиме в усьому світі і в Україні. Найпоширенішим проявом гендерно-зумовленого насильства є домашнє, пише Галина Скіпальська у блозі для УП. Життя.

Що таке "домашнє насильство"?

Визначень поняття "домашнє насильство" чимало, але найлегше зрозуміти через "географічне" пояснення: це невуличне насильство, воно чиниться вдома, там, де має жити формула "мій дім – моя фортеця", але поза людське око перетворюється на в’язницю із регулярним катуванням.

Співробітники мобільних бригад соціально-психологічної допомоги, створені Українською фундацією громадського здоров’я у співпраці з Фондом ООН у галузі народонаселення,  ЮНІСЕФ, фіксують усі історії про такі домашні в’язниці, куди їх викликають жінки або кличуть на допомогу постраждалим сторонні люди.

До пані Л. 1938(!) року народження мобільну бригаду викликали співробітники мерії Бердянська, Запорізької області.

Літня жінка втекла від домашніх насильників – власної доньки і онука. Вони силоміць утримували її у своєму помешканні, бабусину квартиру здавали в оренду, а гроші забирали собі. Донька змушувала бабусю пити невідомі ліки, а онук – їсти скло.

Читайте також: Навіщо Україні потрібна Стамбульська конвенція

Пані Л. вдалося втекти з полону, вона прийшла до мерії і попросила про допомогу.

Пані О., 1980 року народження змогла звернутися до мобільної бригади після навчання у Центрі зайнятості у Гайсині, Вінницької області.

Іншої можливості в не ї було, позаяк чоловік контролює всі її дії і забирає всі гроші. Жінка їздить на заробітки, коли повертається, її гроші забирає чоловік, витрачає їх на коханку, а дружину принижує і б’є.

Кілька разів через побої жінка і сусіди викликали поліцію, але поліцейські до кривдника ставилися лояльно – кожен раз йому все сходило з рук. А от жінці після від’їзду діставалося ще більше, одного разу чоловік навіть закрив на ключ продукти.

Пані І., мати 12-тирічної доньки з Миколаєва звернулася по допомогу вже після втечі від чоловіка до батьків.

До того терпіла регулярні знущання, побої. Чоловік забороняв їй працювати, спілкуватися з подругами. Свідком знущань неодноразово ставала донька. Одного разу батько побив маму через ревнощі – запідозрив у невірності, коли жінка мала везти дитину на тренування. Аби не провокувати агресію батька до мами, дівчина покинула спорт, хоча мала гарні успіхи.

Всі три сюжети круто змінилися після того, як постраждалі від насильства жінки наважилися звернутися по допомогу і отримали її.

Як постраждалим отримати допомогу?

Виклик поліції – 102 – перший крок. Якщо це неможливо зробити через страх чи негативний попередній досвід, набирайте "гарячу лінію "Ла Страда –Україна":  0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного).

Звідти спрямують до мобільних бригад психо-соціальної допомоги. У складі бригади: соціальні працівники і психологи. Вони можуть приїхати на місце подій – у дім, де знаходяться постраждалі від насильства. Якщо кривдник буде на місці, попрацюють і з ним.

Далі треба вирішити, що робити: переїхати до інших родичів, знайомих або до притулку для постраждалих від насильства. Співробітники Мобільної бригади допоможуть заспокоїтися і ухвалити раціональне рішення.
Інший варіант: приїхати на консультацію в офіс мобільної бригади, який часто знаходиться в міському чи районному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Головне, не залишати так, як є.

Хто має утримувати мобільні бригади, денні центри та притулки для постраждалих від насильства?

А ось дані від голови Нацполіції Ігора Клименка: цього року до поліції звернулися більше 100 тисяч осіб, які потерпали від домашнього насильства, із них 1400 – це діти.

Постраждалі від насильства, як правило, потребують не лише правової допомоги від поліції, а й медичної, психологічної і соціальної від відповідних фахівців.

Для надання такої допомоги потрібна інфраструктура: мобільні бригади психо-соціальної допомоги, денні центри, притулки для постраждали від насильства і окремо центри чи фахівці для роботи із кривдниками (робота за цим напрямком в Україні на початковому етапі).

В 2018-му році до мобільних бригад і притулків, які діють за підтримки Української фундації громадського здоров’я, Фонду ООН у галузі народонаселення та ЮНІСЕФ, звернулося 20 тисяч постраждалих від насильства.

Понад 60% цих жінок нікуди не звертались по допомогу до цього. Цю інформацію ми маємо з опитувальників.

Фахівці мобільної бригади надають чітко стандартизовані послуги, перевірені міжнародними аудитами.

Мобільні бригади (зараз їх діє 49 по всій Україні) складаються із соціального працівника і професійних психологів, які працюють за міжнародними стандартами, проходять підвищення кваліфікації.

У денних центрах та притулках – працюють щодня соціальні працівники, за потреби – приходять юристи або поновити документи, оформити аліменти тощо. Так, в притулку жінка може проживати до 3-х чи 6-ти місяців.

Більшість бригад і притулків створювалися за підтримки та кошти донорів – Фонду ООН у галузі народонаселення та ЮНІСЕФ в Україні. Проте допомога донорів не може і не повинна бути постійною. Тому бригади, денні центри і притулки мають бути поширеною практикою, доступними хоча б в великих містах, а там де вони успішно відпілотовані та створені за кошти донорів – вони повинні перейти на фінансування місцевої влади.

Вже є громади і міста, які на 2020 рік забюджетували мобільні бригади. І є притулки, які вже фінансуються з місцевих бюджетів у Харкові, Кривому Розі, Одесі, Бердянську, Вінницькій області. Наприклад, Харків у 2018 році виділив на притулок 800 000 грн, це при видатках бюджету міста в 2019 році в розмірі 13,8 млрд грн. 

Ось орієнтовні витрати на притулки та мобільні бригади:

– Соціальна квартира (притулок) у Києві, розрахована на 6 матерів та 7 діток, перебування однієї жінки з дитиною в ній коштує 3000 гривень в місяць – середньоарифметичний показник, бо котрась жінка зупиняється на кілька днів, а інша може залишитися на півроку.

– Одна мобільна бригада виїжджає та виявляє в середньому 40 первинних випадків насильства на місяць, за рік обслуговує в середньому 480 осіб. Ще є ті, хто приходять, щоб отримати послугу в денному форматі.

Мінімальне утримання 1 МБ на місяць (без техніки, обладнання, інвентарю та форми, але з орендою авто) – 37 000 грн.

Мінімальне утримання 1 МБ на рік (без техніки, обладнання, інвентарю та форми, але з орендою авто) – 444 000 грн.

Вартість обслуговування 1 особи на рік приблизно: 925 грн.

Погодьтеся, суми цілком підйомні для будь-якої громади, а тим більше великого міста, в якому має бути ще й не один притулок і не одна мобільна бригада.

За рекомендацією Ради Європи, на 10 тисяч населення має бути одне ліжко-місце в притулку.

Курс уряду Гончарука і Першої леді щодо подолання насильства як ілюстрація аксіоми "Україна – не Росія"!

Міністерство юстиції Російської Федерації вважає проблему домашнього насильства "достатньо перебільшеною"

Так російська влада відповіла на нещодавнє рішення Європейського суду з прав людини, який присудив росіянці Валерії Володіній компенсацію у зв’язку "з небажанням держави (РФ) визнати серйозність і масштаби проблеми домашнього насильства та її дискримінаційну дію на жінок".

Російських чиновників, виходить, ніяк не зворушили історії росіянок, постраждалих від домашнього насильства: Маргарити Грачової, якій ревнивий чоловік відрубав кінцівки рук, сестер Хачатурян, які вбили батька, що роками гвалтував доньок, зрештою, скандальне вбивство студентки після тривалого психологічного і фізичного насильства її співмешканцем істориком Олегом Соколовим.

Читайте також: Насильство в родині: Чи можна в Україні досягти справедливості?!

Українська влада проблему домашнього насильства визнає, зокрема, і команда нового президента.

"Перша леді" Олена Зеленська разом з міністерством соціальної політики планує запустити  національний call-центр, до якого звертатимуться жінки, котрі страждають з домашнім насильством.

Кабінет міністрів вніс боротьбу із домашнім насильством у Програму дій уряду.

Ось що планують зробити урядовці для зменшення кількості випадків домашнього насильства:

• Створимо умови для запобігання домашньому насильству шляхом функціонування кол-центру та шелтерів для жінок, мобільних груп.

• Збільшимо кількість фахівців із соціальної роботи в об’єднаних територіальних громадах та підвищимо якість їх роботи, кваліфікації.

• Здійснимо переатестацію та розробимо систему навчання фахівців із соціальної роботи.

Всесвітня кампанія "16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства" – важливий привід говорити і діяти разом задля допомоги постраждалим і недопущення домашнього насильства.

Важливо, щоби послуги для постраждалих, також і для кривдників (програми психокорекції) розвивалися за визнаними міжнародними стандартами, що довели свою ефективність.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube