Чого чекати від ворога на сході та півдні, і якою стане наступна фаза війни, НВ розповів Костянтин Машовець, координатор групи Інформспротив, інформує UAINFO.org.  

Битва на сході, яку спочатку Кремль анонсував як генеральну битву, націлену на оточення всього угруповання ЗСУ на Донбасі, локалізувалася до бою за великі луганські міста Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Українські сили, зосереджені біля цієї пари прилеглих населених пунктів, росіяни намагаються охопити відразу і з півдня, і з півночі, і з заходу. При цьому ворог відступає на Харківщині та зміцнює свою оборону на півдні.

Скорочення масштабу операції не позначилося на інтенсивності боїв — ворог кидає щораз нові й нові резерви на наступ, прагнучи захопити всю Луганщину. Тим більше, що росіяни фактично захопили Маріуполь та перекидають сили з цього міста на північ.

Читайте також: Росія кинула на штурм Сєвєродонецька 15 тис. військових, десятки БТРів та танки, – Денисенко  

Що глобально відбувається на українсько-російському фронті і як довго ворог ще зможе підтримувати свій наступ, НВ розповів полковник запасу Костянтин Машовець, координатор групи Інформаційний спротив.

— У районі Попасної (південніше Сєвєродонецька-Лисичанська), зайнятої ворогом, зараз активізувалися воєнні дії. Був якийсь прорив, росіяни зайняли Володимирівку, а також підтягують кілька БТГр [батальйонно-тактичні групи] та 130 одиниць бронетехніки - танки, БМД-2, БМП-1 тощо. Командувати наступом Попаснянського угруповання прибув особисто генерал-лейтенант Авдєєв, замкомандувача Південного військового округу (ПВО) РФ, колишній суворовець та начальник академії ім. Фрунзе. Росіяни хочуть продавити там наші позиції приблизно протягом місяця?

— Затягувати на місяць вони не можуть, це однозначно призведе до негативного результату, гарантованої поразки у війні. Затягування на місяць — це приїзд у товарних кількостях західної військово-технічної допомоги, перехід ЗСУ у контрнаступ і розгром.

Основні джерела поповнення резервів командування збройних сил РФ буде вичерпано.

Єдиним таким потужним джерелом можуть стати солдати-строковики, які в рамках весняного призову призиваються до армії. Мине півтора-два місяці, вони пройдуть первинну військову підготовку. Якість таких резервів на «трієчку з мінусом». Тому що зараз джерело здебільшого — це БАРК (Бойовий армійський резерв країни) їх набирають теж небагато: по 2-3 тис. осіб на кожен операційний напрямок. Плюс контрактники. Те ж стосується й мобілізації — вона часткова. До того ж, військкомати в РФ горять — більше десятка спалено.

З початком повномасштабного вторгнення на територію України командування російських військ уже розконсервувало й зняло з тривалого зберігання до 45% обсягів озброєння та військової техніки, що були там.

Читайте також: Береза: Перелом на фронте будет этим летом, а до ноября произойдет разгром российской армии  

Росіяни тягнуть техніку з баз зберігання — [на передовий] вже замелькали танки 1970-х, 1980-х років як поповнення. Практично догрібають усе, що залишилося.

Це парадоксальна ситуація: часовий чинник грає не на користь воєнно-політичного керівництва РФ. Тому вони на обраному операційному напрямку — мається на увазі Сєвєродонецьк-Лисичанськ — намагаються досягти швидкого перелому.

— Скільки у цьому районі приблизно чисельний склад армії РФ?

- У районі Попасної наступають близько 12-15 БТГр [до 700 осіб у кожній]. Вони намагаються ешелонувати до напрямку головного удару свої війська, причому їм доводиться вести наступ відразу в двох напрямках, що розходяться: замкнути кільце оточення на захід від Лисичанська й одночасно перерізати дорогу Бахмут-Лисичанськ.

У районі Сєвєродонецька намагаються взяти Сиротине, а на іншому березі річки [Сіверський Донець] підійшли до Горського, Пишковки.

Але розмах наступу вже не той, який ми могли спостерігати кілька тижнів тому. Хоча якщо ви уважно подивитеся на російські інформресурси, то вони вже розганяють інформацію про оточення 2,5-3 тис. українських військовослужбовців у Сєвєродонецьку та Лисичанську. Тобто вони вже готуються до інформаційного оформлення цих дій, вважаючи, що їм під силу досягти успіху.

Раніше росіяни наступали угрупованнями по 4-5 БТГр, іноді навіть по 8-10 БТГр одночасно виводили на досить вузькій ділянці. Зараз ситуація відображається такою приказкою: через брак гербової пишемо на простій. Тобто ворогові доводиться кидати у бій угруповання, які вони змогли сформувати. Зазвичай вони кидають по 600-700 осіб, а раніше було близько 2 тис. Підрозділи та частини, що втратили до 40% особового складу, вважаються у РФ ще більш-менш боєздатними. Зараз росіяни вважають: є 50% – можна відправляти у бій.

— Росіяни оминають Авдіївку (місто за кілька кілометрів на захід від Донецька), тому що в лоб її не вдалося взяти. Вони взяли село Новоселівку 2, намагаються оточити місто. Що у них може вдатися?

— Вони два місяці довбали лобом Авдіївку, зазнавали значних втрат. Хтось у них покмітливіше виявився, придумав обійти її північніше, прорватися через дорогу Н 20 на північний захід. Я так розумію, що вони намагаються вийти там на межу Сухої Балки та прорватися до першої Новоселівки, щоб змусити наші війська піти з Авдіївки під загрозою оточення. Сказати про те, що вони вже близькі до виконання цього завдання, я зараз не можу. Тому що успіх противника на цій ділянці носить, скажімо так, частковий характер: темп його просування - 1-2 км [на добу].

— А що відбувається північніше, на Харківщині? У районі Ізюма, у напрямку Барвінкового, теж відбуваються зміни?

- Абсолютно вірно. Там немає жодного сенсу наступати. Якби волноваська група РФ [Волноваха — місто на південь від Донецька] прорвалася б на північний захід, за Велику Новосілку [західніше Донецька], то був би сенс завдавати удару на Барвінкове, щоб якось замкнути кільце. По суті, напрямок головного удару, який завдавало ізюмське угруповання до Барвінкового, — це удар у порожнечу. Тому кілька днів відтягують свої висунуті вперед батальйони й тактичні групи на схід, ближче до Ізюму. Зараз основні зусилля вони перенесли на свій лівий фланг — угруповання сприяє тим російським підрозділам, що наступають на Лиман, на Святогірськ [на північ від Слов'янська] з північного сходу й намагаються форсувати Сіверський Донець.

— А район на північ від Харкова окупанти намагаються утримати, щоб обстрілювати місто?

— Головне завдання росіян там — не зовсім таке. Туди підійшла тактична група від 200 мотострілецької бригади, 14-го армійського корпусу, вводять навіть підрозділи Росгвардії.

Район Козача Лопань, Гоптівка [на північ від Харкова, на кордоні з РФ] будуть утримувати з однією простою метою - скувати якнайбільше сил українського харківського угруповання. Щоб ми не змогли скористатися нею для нарощування сили удару в бік Вовчанська, Бурлука та Куп'янська [міста на північний схід та схід від Харкова, на кордоні з РФ].

— Про запорізьке угруповання ворога: раніше ви писали, що його значення зростатиме. Що з ним відбувається?

— На сьогоднішній день чітко фіксувалися зусилля обійти Оріхів з південного заходу, прорватися на Новоандріївку та Новопавлівку [район на південний схід від Запоріжжя]. Плюс у районі Василівки вони зосередили ударне угруповання та намагаються прорватися до Кам'янського [східний берег Дніпра, місто на південь від Запоріжжя]. Намагалися наступати з півдня на Гуляй Полі [місто на півдорозі від Запоріжжя до Донецька] і обійти його з південного заходу. Але місцевість там для наступу дуже специфічна — багато усіляких гідротехнічних водойм та споруд. Усе це справу уповільнює, звужує розвиток їхнього успіху. Плюс степ – ховатися, маскуватися важко. Українська артилерія, по суті, працює у режимі недопущення резервів та підкріплень до основних позицій.

Запорізьке угруповання РФ в принципі могло б у так званій «битві за Донбас» зіграти важливе значення, якби вона більш акцентовано намагалася задіяти сили та засоби у напрямку Великої Новосилівки, тобто налагодила б взаємодію з волноваською групою [підрозділами РФ, розташованими між Донецьком та Маріуполем]. Вона, в принципі, так і робила, але чомусь командування цього запорізького угруповання противника відрізняється напівпасивністю. Плюс вони більшість резервів не вводять у бій, забезпечуючи стійкість сухопутного коридору в Крим.

— А на Запоріжжя армія ворога піде?

— Це мало б сенс, якби з херсонського напрямку їм вдалося прорватися, наприклад, до дороги Кривий Ріг-Нікополь. А так, без жодних успіхів на правому березі Дніпра, сенс наступу на Запоріжжя є лише в одному випадку: заради спроби заблокувати місто. Адже Запоріжжя — це великий промисловий центр та значний транспортно-перевалочний вузол.

— На розташований західніше Запоріжжя і північніше Херсона Кривий Ріг ворог так і не зміг розпочати наступ?

— Тому що командування ЗСУ на цій ділянці зробило низку кроків, які навіть гіпотетичну спробу наступати на Кривий Ріг ставлять під велике питання. Розповідати про це детально не буду.

— Чи багато у росіян залишилося резервів?

— Існує близько 10 БТГр, які вважаються недоторканними — на крайній випадок. Інші резервні вони відновлюють, доводячи рівень їхньої боєздатності до мінімально необхідного. Таких приблизно до 7-8 БТГр.

Так ось поточне поповнення ударних угруповань — на ізюмському, сєвєродонецькому, попаснянському напрямках йде коштом цих БТГр, які поповнюються поступово, частинами. Російське командування воліло не формувати нові підрозділи, а поповнювати наявні, які зазнали втрат. Так підтримується ритм бойових дій.

Але розмір та обсяг цих резервів не дозволяє говорити про те, що цей фактор дозволить у стратегічному відношенні змінити ситуацію. Треба розуміти, що швидше за все російське військове командування нарощуватиме ось ці розміри та обсяги, а також темпи підготовки резервів, щоб усе-таки почати їх масово вводити та змінити ситуацію на свою користь.

У Воронезькій та Ростовській областях РФ противник зосередив польові табори - для відновлення та доукомплектування своїх сил. Там перебуває до 3 тис. військовослужбовців.

— Росіянам потрібно кілька місяців, щоб відновити сили та знову піти у наступ?

- Так. Їхня доктрина передбачає винятково активні форми дії для розгрому противника і, відповідно, досягнення мети війни. Тобто вони розглядають статичну оборону або оперативно-тактичного масштабу оборонні дії винятково як тимчасовий допоміжний захід.

У політичній сфері вони, напевно, захочуть переговори. Але ця країна під назвою «Російська Федерація», її нинішнє керівництво не ведуть війни для того, щоб потім закінчувати їх переговорами та миром. Вони ведуть переговори для того, щоб підготуватися до продовження війни. Такою є Росія путінського формату.

Зараз середньодобові темпи просування російських військ на основних напрямках наступу знову почали падати. У бій вводяться «конструктори», — дві «більш-менш» боєздатні БТГр, створені з 3-х пошарпаних БТГр. На поле битви женуть практично всіх, до кого можуть дістатись, аж до легкопоранених, писарів, кухарів і навіть військових музикантів. Позиційна війна близько і, судячи з усього, вона буде довгою.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube