На початку війни, нагадаю, що це – лютий 2014 року, окупація Криму, ми були шоковані тим брудом, який росія щосекундно лила на нас зі своїх інформ-ресурсів.

Інформація стала зброєю, а слово вбивало, пише Олела Степова для "ІС", інформує UAINFO.org.

Це зрозуміють не одразу. Тому Україна фактично програла інформаційну війну, бо не зреагувала та не створила щільний інформаційний блок, який би на загальному рівні телевізійного поля гальмував та розбивав розповсюдження російських фейків та наративів.

Окупація Криму пройшла під перекручування інформації щодо подій на Майдані та на загальному фоні рейкової історичної інформації про «російський Крим», «не правильний подарунок Хрущова».

Історична фальсифікація, це золоте лоша росії, на якому вона скаче з радянських часів.

Історична фальсифікація, це ще одна зброя, яку росія застосувала проти нас, але, якщо ми уважно подивимося на цю частину фронту, то маємо визнати, що й цей відрізок окупаційний режим підготував особливо ретельно, та ця умовна лінія фронту має гарні «забудови» й «опорні пункти», бо ж понад 70 років нам нав’язували історію нашої країни, яка була написана у кабінетах НКВС. Саме тому типовим представникам соціального прошарку, який ми називаємо «вата», яке утворено від російського слова «ватник», досі смакує «Київ руський город», «Україну придумав ленін» та інші російські історичні наративи за допомогою яких фальсифікувалась історія нашої країни.

Якщо придивитися до російської пропаганди, саме історичного та соціального аспектів, то ми не побачимо нічого нового, це «переспівування» загальних положень радянських наративів, про світлий образ облико-морале радянської людини, поганих багатіїв-капіталістів-олігархів, горісні пісні бідування бідноти з обов’язковими обіцянками забрати у поганих багатих та роздати гарним бідним, обіцянки терору, релігійні пісні про «бог на стороне русских» та «россия была всегда».

Страшно те, що російська пропаганда не давала нічого нового, а просто пробуджувала у людях старе, закладене у пам’ять шкільною програмою, освітою, імпринтинговими знаннями. Це стосується, як історичних аспектів пропаганди так й соціальних, бо ж «забрати й поділити», «ворог народу», та «погані капіталісти Європи», як й «Київ руський город», це наративи, які вбивалися у голови людей поколіннями.

Пік скаженої, шокуючої фейкової пропаганди, який був спрямований на створення аморального образа українця, добробатів та ЗСУ, прийшовся на літо 2014-го, коли росія окупувала Луганську та Донецьку області.

Я вважаю, що треба ретельно аналізувати цей період шейків та інформаційних атак, щоб подальше унеможливити використання цих «мотузок» ворогом.

Саме у той час, розуміючи наскільки важливо утримати та захистити інформаційний фронт країни, Дмитром Тимчуком була утворена група «Інформаційний спротив». З того часу ми розвінчуємо фейки, ведемо роз’яснювальну та інформаційну роботу, висміюємо ворога та працюємо на оздоровлення соціально-психологічного стану ОРДЛО. Ми перші з інформаційних українських ресурсів, які були заборонені у ОРДЛО та визнані там «терористичним угруповуванням». Тому так: інформація – теж фронт, слово – теж зброя!

Варто сказати, що ворог на інформаційному полі грав впевнено, розлого та з численною перевагою. Були вибрані та створені дуже цікаві й яскраві образи, щоб збуджувати населення відразою, страхом, огидою та бажанням бігти від цього, захищатися. Саме ці образи постійно кидали у очі мешканцям Донбасу, створюючи нову реальність «якщо ви не хочете, щоб вами керували ось ці люди, то вам у росію», «дивіться, що творять майдауни, невже це вам треба». Тут гарно були обіграні декілька образів, які все ж таки, мали тут ж саму платформу, що й вся російська пропаганда – радянські наративи – просто трошки осучаснені.

Звісно ж «вистрелили» «бандерівці», бо ж кожна радянська людина, яка закінчила радянську школу, ПТУ, технікум та ВУЗ має закладені знання щодо «бандерівці вбивали мирних радянських громадян». Тому критична більшість жителів Луганської та Донецької області не мали сумніву, що їх іде вбивати особисто пан Бандера з армією «бандерівців». Трошки інформаційними технологіями осучаснили цю тему, вибравши для устрашіння населення та пробудження імпринтингових радянських знань, заїжджену платівку російської міфології про «бандерівців» поєднавши чи наклавши російську «озвучу» на картинку нової української політичної сили «Правий сектор», яку було утворено у березні до 2014-го року шляхом перейменування партії «Українська Національна Асамблея» (партія існувала ще з 29 вересня 1997 року), бо ж головою партії був Юрій Шухевич, а це, як основний збуджувач страхів для будь якої радянської людини. Що цікаво, страхи, які були утворені на платформі «нас едут убивать правосеки»- а це був основний страх 2014-го для мешканців Донбасу- дуже швидко розвіялися, втратили актуальність та перестали грати збуджуючу роль в ОРДЛО, тому їх викреслили з інформаційного поля, як й історичний наратив про «новоросію», який теж втратив свою психологічно-соціальну цінність.

Звісно ж «вистрелив» образ недолугого шароварника-українця, який підігрівався навіть усі роки незалежності в самій Україні різним інформаційним контекстом, який не вміє читати, писати, все життя «мив попи у Європі», а зараз хоче собі владу й «шахти народу Донбасу». Тут ще зіграло роль геополітично закладене містечкове імперство, притаманне мешканцям Донбасу. Це я про «ми працюємо-вони скачуть», «Донбас кормить Україну», «шахтарі розвалили срср, то розвалять й Україну».

Звісно ж «вистрелив» образ жорсткого, хамовитого «парня з народу, бандюка», який б’є по столу кулаком, хоче всіх розстріляти, гне матюки та поводить себе, як бандюк з 90-х. Відраза та страх, виникли одразу, бо ж Донбас прожив важкі 90-х з «малиновими піджаками», то тональна підводка «бачите яких людей приведе до влади Майдан» робила свою справу й народ одразу ставав на бік «бідного хлопчика прокурора, якого побив у його кабінеті бандюк-майдановець». Ніхто не думав ні про те, що це вистава, ніхто не знав, що це звичайна пропагандистка постановка, яку грали російські ляльки в українському інформаційному просторі, використовуючи образи та наративи, які б мали привести певну категорію людей до дії захищатися. Взагалі тоді ніхто не думав, що телебачення може грати на ворога, була тотальна довіра багатьом українським телеведучим та каналам.

Й ось, головне, коли були використані усі інформаційно-соціальні підводки –збуджувачі, коли у критичної маси були відкриті усі радянські нашарування-знання-страхи, у хід пішла нова й до того часу невідома технологія, це «розчеловічення» українця, тобто створення образа абсолютно аморальної істоти, від якої треба бігти, захищатися, знищувати. Тому в інформаційний простір випустили «розіп’ятого хлопчика», «корову, що плакала», «розстріляну церкву», «вбитого 3 рази та воскресшого попа», сцени насилля над жінками та чоловіками (монтажна піна), історії зґвалтування, історії катування, історії обстрілів мирного населення Донбасу, «поліна солодка» та інші яскраві образи, які підкреслювали ніжність та янгельський образ невинних жертв (мешканців Донбасу), впевнений та твердий «захист» від « совецкого воина-освободителя» та створювали демонічний образ українця-карателя-фашиста.

Цих шалених історій з розіп’ятими хлопчиками було стільки, що я усі й не згадаю. Їх розповідали сусіди, родичи, попи у церківі молилися за «безвинно загубленные жизни» та зі сльозами розповідали тисячі історій «знайома прихожанка», «людина сповідувалася», «родичі розказали».

Соцмережі, черги за водою та ринок, школи, дитсадки, робота, увесь соціальний простір ОРДЛО був забитий цими історіями, про катування, зґвалтування, розстріли, допити, підвали. А ще, звісно ж, як я могла забути, страшні розповіді про «чорних трансплантологів», «пересувні крематорії», «розібрали людину на органи», «відсилають органи в Америку», «забирають з Донбасу людей, щоб продати канібалам у Африку та Європу».

Я дивувалась завзятості, творчому натхненню та шаленій фантазії російських пропагандистів. Це ж що таке треба вживати, що вигадувати такі жахи? – питали ми один в одного. Де отой Кінг з його страхіттями, та він дитина перед російським агітпропом, – жартували ми.

От реально, багато людей сміялися з російських фейків, але не розуміли, де можна знайти оте дно, щоб приблизно хоч вгадати сценарій події.

Насправді, росіяни нічого не вигадували, усі сценарії жахів, які вони писали про Україну, ЗСУ, нас, українців, вони брали зі звичайних російських новин, зі звичайного життя середньостатистичного росіянина.

Про це ми, ті хто бачив поведінку росіян на Донбасі, здогадалися одразу. Вони просто описували усе, що колаборанти та росіяни коїли в ОРДЛО, але подавали це «а вот украинцы».

Я робила аналіз російських фейків саме соціальних, психологічно-соціального тиску та спрямованості, усі вони мають реальні історії з життя мешканців росії чи ОРДЛО.

Демонізуючи Україну, росіяни намагалися сховати від світу свої злочини.

На жаль, світ та й пересічні українці були носіями тих самих радянських наративів про гуманність та обліко-морале росіян, тому коли мешканці Донбасу почали писати про звірства, підвали-катівні, зґвалтування, викрадення людей та дітей, нас зупиняло суспільство, казали, що не потрібно писати таке, бо ж це фейк й росіяни не можуть так поводитися. Навіть після Бучі та Маріуполя світ не прозрів. На жаль!

На жаль, багато хто вважає, що ми не повинні писати гірку правду про війну, росіян та місцевих колаборантів. Бо це страшно читати, це викликає психологічний дискомфорт, це погіршує моральний стан людини, яка 9 років жила не бачачи війни й наразі в неї у планах пива сік чи морько, а не ваша війнонька.

Багато людей, які пройшли новітню окупацію написали мені свої страшні історії, які, слава богу, мають щасливий кінець, бо усі ці люди вижили, евакуювалися, виїхали чи дочекалися звільнення. Але вони казали, що вижили завдяки тому, що читали мої дописи та аналіз поведінки колаборантів та окупантів. На жаль, є історії зі страшним кінцем. Я досі не можу повірити у загибель подруги Рудої Пані, саме під таким ніком вона вела сторінку у Facebook. Знаючи про її проукраїнську позиції місцеві колаборанти попросили росіян розстріляти її будинок з танку. Пані Оксана Гайдар та її мати пані Лідія загинули у своєму будинку, а ці колаборанти продовжують жити, мріяти про «забрати та поділити», ненавидять Україну й чекають на росіян, під удаваною маскою патріотизму та жертви, яку носить багато людей з де окупованих територій.

Ми маємо досліджувати війну й препарувати її навіть, якщо нудить від огиди. Бо саме так ми можемо перемогти окупанта й його побічників, побудувати нову Україну й нове суспільство, знищивши в ньому усі онко пухлини радянської людини.

Ми маємо показати собі (це найперше) й світу, що Україна та росія, цивілізація та росія – це різні світи.

Ми повинні показати світу обличчя росії без масок, макіяжу та прикрас. Голу правду. Оце перекошене обличчя істоти, що пожирає усе, що по трапляється під руки, навіть самих себе.

На росії смакують новину. У місті Пермь місцева кав’ярня пропонує клієнтам незвичайний напій – кава з грудним людським молоком. Як пише у сторіз кав’ярня, цей напій коштує 650 рублів, має шалений попит, тому в них вже є «молочна ферма», де працюють 9 жінок, які здоюють своє молоко для потреб росіян. Власник кав’ярні заявив, що вони будуть розширювати «молочну ферму», тому набирають жінок для здоювання та видачі клієнтам молока, бо є попит й на придбання просто самого людського молока без кави.

Попит зростає, як на напій, так й багато жінок мріють про роботу на «молочній фермі».

Так, кожний раз, коли я читаю новини з росії, я так само, як й ви питаюсь- чи є дно у цього народу, чи є та моральна грань, яку б вони не перетнули у своєму здичавінні?

Чому ці новини не мають стати міжнародними? Мають. Бо ж росія кричить про зростання канібалізму у Британії, розповідає, як люди у Європі їдять один одного, доїдають за собачками та котиками, а моральні росіяни…

Нагадаю, кожен російський фейк про зґвалтування, канібалізм, педофілію, наркоманію та інші викрутаси, у тому числі й дезертирство у армії, викрадення людей на продаж , на м’ясо чи органи має виключно російське походження за реальною історією з російського життя.

До речі, росіяни знають про ситуацію з канібалізмом у країні, тому жарти про Расчленінград, там є нормою.

Як й про ситуацію з реальними справами у пеклі, тобто відносини росіян з Сатаною. Сатанізація росії це масштабне явище й, знову ж таке, магічні ритуали, чорна магія, сатанізм сприймаються росіянами досі позитивно, як й канібалізм, вони не бачать у цьому нічого поганого, бо це теж віра, як й церква, це просто їх потреби, тому світ має їх визнати. Визнати потреби росіян ґвалтувати, вбивати, грабувати та їсти людей.

От при обговоренні кави на людському молоці критична більшість дописувачів на російських пабліках, встали на сторону кав’ярні. Бо є попит, бо «хотел бы попробовать», бо «надо жену заставить дома приготовить», бо це для них норма.

Згадала скільки справ на росії приховується та закривається через участь у канібалізмі чиновників, людей з погонами чи владою. Згадала скільки по росії у мирні часи зникло безвісті людей. Згадала скільки на рік по росії знаходять у смітті людських фрагментів, що мають ознаки термічною обробки.

Ви питаєте коли закінчиться війна чи чому на росії стільки людей, які мріють вбивати? – ще раз прочитайте новини про каву з людським молоком, що продають на росії.

Я думаю, що після розголосу –а кав’ярня вже написала, що це фейк, це звичайне молоко, просто маркетинговий рекламний хід,- таку каву на росії будуть продавати у більшості закладів, але під прихованою назвою.

Росіянам притаманний канібалізм, бо це їх генетичний розвиток, це їх нормальна сфера життя, як ото курці клювати гімно та просо. Я не здивуюсь, якщо згодом на росії виникне законопроект, який просто легалізує ці молочні чи м’ясні ферми та їх власників та надасть легальність споживачам продукції цих ферм.

Ми маємо це доносити світу. А коли ОРДЛО та інші території буде звільнено, оці жахіття, які так не подобаються моралістам-читачам, вони стануть реальністю, тому що свідчень про злочини окупантів та колаборантів буде стільки, що людство просто буде не готово до цього. Але ми маємо закарбувати усі злочини, усі дії окупанта, навіть зчинені на його території. Бо те, як живуть росіяни у середині своєї країни, вони або нав’язують, як норму життя іншим, або перекладають ці злочини на плечі інших. У росіян, вірніше гомо-советікуса, не має обліко-морале. Це аморальні створіння, які їдять одне одного. Які продають своїх дітей. Які підсажують своїх дітей на наркотики. Які вбивають заради насолоди, задовільнення своїх збочень та потреб.

На росії норма продати свою дитину у сексуальне рабство чи у лікарню, як донора для багатіїв. Там процвітає торгівля немовлятами для забору стволових клітин, тому дітей викрадають багато. Канібалізм це взагалі розповсюджене явище, особливо у глибинці центральної росії, Заураллю та Сибіру.

Коли у ОРДЛО почали зникати діти та підлітки, я багато писала й про рабські ринки у Ростовській області та Ставропіллі, про кафе та ресторани де подають людей, про те, що ОРДЛО стане «фермою», де росіяни будуть брати собі «скот» для з потреб. Мені не вірили, бо ж «русский человек не может так поступать», що ж… тоді вам – у кав’ярні росії за кавою з людським молоком.

Що цікаво, це перша новина, яку почали обговорювати у ОРДЛО. Більше того, ніхто вже там не кричить, що це «укрофейк», бо звикли й не до такого, бо не таке бачили від «братів», бо ж поруч Ростовська область, де на ринку 5 років підряд люди офіційно, як підприємці торгували людським м’ясом, навіть робили з них біляші та продавали фарш та печінку до ресторанів. Але не поспішайте казати «ось, нарешті там люди змінилися», ні, там активно обговорюють, що це звісно ж це погано й треба боротися з цим на росії, питають, де церква та ФСБ, але ж уся Європа таке молоко п’є, от їм по телевізору це казали , бо це так розповсюджуються оті кляті «гей-европейские ценности», оце «как хорошо, что Донбасс с россией, а не с гей-европой, а то бы и у нас такое было».

Щоб прикрити свої злочини, росіяни вибрали цікаву стратегію, вони узагальнюють свій злочин та роблять його «все люди такое делают, чем мы хуже», «мы, такие как все, вот все едят людей и ничего», як «історичні» приклади, звісно ж йдуть історії ж життя «Європи», правда 7000 років тому.

Саме тому зараз стільки розмов на росії, щодо канібалізму у Британії та Європі, бо прикрити свої потреби стає все важче. Насправді, історія канібалізму сучасної російської федерації, російської федерації часів срср, царської росії та московії за часів чуді однакова:люди їли людей. Й будуть продовжувати. Будуть запевняти, що це норма й так живуть «все». Створять закони, щоб узаконити оці потреби. Бо на росії зрозуміли ще й той факт, що війна потрохи зриває з них маску людини, оголяючи їх нутро, нутро людиноподібної хижої істоти. Й коли росія залишиться у справжній ізоляції, вона просто не зможе більше приховувати цей свій поклик.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube