Чим ближче опалювальний сезон, тим серйознішим є побоювання, що росія повторить енергетичний терор України зразка 2022 року. Які на сьогоднішній день країна-агресор має можливості з виробництва та накопичення ракет і яку тактику вона може обрати для ударів по енергетиці України? Детально про це пише військово-політичний оглядач Олександр Коваленко в матеріалі для сайту Obozrevatel, інформує UAINFO.org.

Енергетичний терор: у чому відмінність

Восени 2022 року росія розгорнула масштабну терористичну операцію зі знищення енергетичної інфраструктури нашої країни. Основною метою цієї операції було занурення України у морок та холод у опалювальний сезон, щоб зламати силу духу та опір українців у тилу. А це, за задумом окупантів, мало вплинути на прийняття Києвом “мирних планів” на умовах Кремля.

Звичайно, окупанти не досягли своєї мети, але це не означає, що під час опалювального сезону 2023-2024 років вони не намагатимуться повторити терор. Щоправда, з урахуванням низки факторів його реалізація відрізнятиметься від торішнього.

І одним із факторів є зменшення вільного боєкомплекту (БК) ракет та залежність дій окупантів уже не так від запасів на складах, як від безпосереднього виробництва ракет.

Що з виробництвом

Ракети на російських складах і справді майже закінчилися, але не до нуля. Наразі там переважно знаходяться ті, що непридатні для використання без додаткового обслуговування чи ремонту. Торік і частково в 2023 р. знімалися зі зберігання та застосовувалися ракети, які цього не вимагали (а це економило час окупантам), а процес підготовки БК для ударів залежав переважно від логістичних витрат.

Нині ракети, що знімаються зі зберігання, вимагають ремонту, а це нерідко за термінами процес, який можна порівняти зі створенням нової ракети. А що ж із самим виробництвом?

У Російській Федерації сьогодні йде виробництво такої номенклатури ракетного озброєння і в такій усередненій кількості:

Х-101/555/55 – 1-1,5 ракет на добу. При цьому Росія має запас ракет Х-55/555, які після зняття зі зберігання проходять ремонт для застосування. Тобто умовно можна говорити, що виробничий потенціал у деяких випадках може сягати двох ракет на добу.

КРМБ “Калібр” – одна ракета на добу.

9М723/9М728 – ОТРК “Іскандер-М” – ракети, що належать до балістичного класу. Їх виробництво може змінюватись від 5 до 10 на місяць залежно від поставок контрабандою запчастин.

ОТРК “Іскандер-К” – сухопутна версія крилатої ракети морського базування “Калібр”, що належить до класу аеробалістичних ракет. Виробництво можна порівняти з вищезгаданою модифікацією “М”.

Х-22 – стара радянська ракета, виробництва якої немає, але є лінія модернізації до ракети Х-32. З урахуванням понад тисячі Х-22, що дісталися РФ у спадок від СРСР, потенціал для модернізації є, але обмежений термінами технічного та технологічного порядку.

П-800 “Онікс” – складний процес відновленого виробництва, схожий на витрати з виготовлення ракет для ОТРК “Іскандер-М”. Саме ця номенклатура ракет може застосовуватися по території України насамперед. Решта – такі як 5В55 від ЗРК С-300, Х-59, Х-31, Х-38 тощо – є супутніми елементами вогневого ураження, невиборчого та недалекобійного типу.

Виходячи з цих показників, можна зробити низку попередніх висновків.

Так, з урахуванням останнього застосування російськими окупаційними військами ракет Х-101/555 у ніч на 21 вересня можна говорити, що станом на 12 жовтня окупанти лише за рахунок виробництва змогли накопичити боєкомплект від 35 до 45 ракет.

25 вересня було застосовано 12 КРМБ “Калібр”, що лише за показником виробництва дозволяє говорити про наявність вироблених за цей період не менше ніж 17 ракет. І це все без урахування залишкового накопичення боєкомплекту за попередні місяці.

Так, можливість накопичення ракет у Росії є, але все впирається саме в процеси виробництва – зі своїми обмеженнями. І якщо восени 2022 року росіяни могли щотижня-півтора завдавати ударів по 70-80 крилатих ракет Х-101/555, то зараз їм для накопичення такого потенціалу знадобиться півтора місяця.

Саме з цієї причини пріоритет завдання ударів по Україні буде відданий Shahed-131/136.

Акцент на дрони-камікадзе

Shahed-131/136 вже давно почали замінювати російські ракети в їхньому терористичному функціоналі. І хоча дрон-камікадзе неможливо порівнювати з крилатою ракетою, але під час пошуку дешевшої та масової альтернативи він став для російських окупантів оптимальним замінником Х-101/555 та КРМБ “Калібр”.

Вартість однієї крилатої ракети варіюється від 5 до 7 мільйонів доларів, тоді як Shahed-136 оцінюється в 30-40 тис. дол. З цього показника робиться висновок: у кого більше шансів прорвати ППО – в однієї ракети за 5-7 мільйонів або ж у 50 дронів Shahed-136 за $2 млн? Зрозуміло, відповідь очевидна і окрім того, ККД прориву ППО у 50 дронів Shahed-136 значно вищий, ніж у однієї дорогої крилатої ракети.

Крім того, Іран зміг збільшити виробництво Shahed-136 з 50 одиниць на місяць восени 2022 до понад 250 до весни 2023-го. Тобто виробництво в Ірані для потреб Росії зросло в 5 разів і навіть більше.

У вересні 2023 року вже було встановлено рекорд із застосування іранських дронів-камікадзе росіянами, проте не факт, що це результат настільки стрімкого та масштабного збільшення виробництва, можливо – ефект накопичення за червень, липень та серпень.

У самій Росії масштабного серійного виробництва Shahed-136 так і не вдалося налагодити – поки що воно критично залежить від контрабандних поставок.

Загалом, з урахуванням поставок та можливостей розподілу ресурсу, можна говорити про те, що Росія використовуватиме Shahed-136 як основний ударний елемент у разі чергового сезону енергетичного терору. Що ж до ракет, то вони відіграватимуть вторинну, але не менш важливу роль.

Тактика ударів

Дрони-камікадзе – це дешевий, масовий, але все ж таки витратний матеріал. Вони можуть використовуватися як основний ударний ресурс, але так само їх можуть застосовувати для виснаження засобів ППО – для подальшого застосування ракет.

Комбінацію хвиль дронів-камікадзе з ракетними ударами ми вже могли бачити, причому дуже професійно збалансованих за часом прильотів. Тобто прокладанням маршрутів, траєкторій польотів і прорахунком у ворога займаються як слід, і недооцінювати рівень комбінування різних засобів ураження з різними швидкісними показниками і часом підльоту зовсім не варто!

Окрема розмова не лише про таку комбінацію хвиль, а й про номенклатуру ракет.

На сьогодні лише Київ та Київська область мають повноцінну ешелоновану протиповітряну оборону від абсолютно всієї номенклатури російського ракетного озброєння. А майже всі інші області країни не мають ППО, здатної перехоплювати Х-22, Іскандер-М, Х-47М2 “Кинжал”, П-800 “Онікс”. Тому не виключено, що для гарантованого ураження того чи іншого об’єкта у тому чи іншому регіоні України російські окупанти можуть застосувати саме ці ракети.

Очевидно, що Росія не проґавить можливості завдання ударів по енергетиці України в опалювальний сезон 2023-2024. Але її ресурс не такий великий, як минулого року, і вона змушена буде експериментувати, а також приділяти більше уваги виснаженню нашої ППО для прориву, аніж спочатку прориву.

З іншого боку, значно більше побоювань викликає не стільки та компонента, яку по Україні можуть збивати з високим відсотком ефективності, скільки саме ті ракети, протидія яким є не в усіх областях.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube