Таблички і написи на стінах, реклама і графіті можуть сказати про місто набагато більше, ніж будь-яка архітектура.

***

ГОСТИННІСТЬ ПО-МОСКОВСЬКИ

Дошка оголошень району Щукіно. «Убирайте за своей собакой», «воспитывайте детей, начиная с себя». Один із найпомітніших папірців надрукований густим чорним шрифтом:

«Уважаемые жители района Щукино!

В Северо-Западном административном округе города Москвы при префектуре открыта «горячая линия» по вопросу выявления фактов нарушения миграционного законодательства Российской Федерации, мест осуществления трудовой деятельности, а также мест проживания иностранных граждан и лиц без гражданства». Вказані телефон та електронна адреса.

Цікаво, щодо мене вже телефонували?

***

МОРДОР-ШОУ

Магазин «Настоящий мясной характер».

«Чебуречная СССР». Жовтими літерами по червоному, вгорі примальовані мухінські робітник з колгоспницею.

Афіша. Фотографія Спаської вежі. Текст:

«Власть — советская.

Столица — русская.

Партия — коммунистическая.

Депутат — народный».

Інша афіша. Бородань на мотоциклі. Текст:

«8—9 августа. Севастополь. Триумфальное байк-шоу. Кульминация 8 августа в полночь... МОРДОР...»

***

БАГАТОРАЗОВИЙ МУРАД

Роздруковане на поганенькому принтері оголошення у вікні районного штабу ДНД: «разыскивается террорист-смертник Мусадов Мурад Мусаевич» — з портретом і з паспортними даними.

Смертник — той, хто вже вибухнув і наробив біди, правильно? Якщо він не вибухнув — то який же він смертник? Або він вибухає регулярно, а ДНД, МВС і ФСБ його зловити не можуть? Тоді так би й сказали.

***

БЛАГОДЕНСТВУВАННЯ

На станціях метро «Київська» Арбатсько-Покровської і Кільцевої ліній — пишні мозаїчні панно про щасливу Україну у складі СРСР. Дорожнеча і жахливість цього «сталінського бароко» так і впадають в очі: ледве зійшов з потяга, тобі одразу ж передали потрібне послання — ти благоденствуєш, він благоденствує, вона благоденствує, ми благоденствуємо. Незрозуміле обурення тих, хто засмучений великою кількістю підземної реклами. Це метро від самого початку будувалося як один гігантський рекламний стенд (найбільш гігантський, як люблять писати у Москві), просто раніше там рекламувалася одна велика брехня, а тепер — багато маленької неправди за схожою ціною.

***

П’ЯТИЙ ВИРИВАЄТЬСЯ ВПЕРЕД

Перше, що бачу, вийшовши на Новий Арбат — білборд «Вернули Крым, вернем и Москву без пробок. Шумский собирает подписи». Поряд із написом — самовдоволена відгодована фізіономія, вочевидь, Шумського власною персоною.

Мені це «Шумский собирает подписи» нагадало безглуздий жарт часів мого дитинства.

Підходиш до когось непоінформованого, запитуєш безневинно: «Хочеш подивитися фільм «П’ятий виривається вперед»?», і якщо так, то складаєш відому комбінацію з трьох (насправді всіх п’яти) перстів, в якій великий палець дійсно виривається вперед на добрих два, а то й три сантиметри при достатній спритності автора.

Москву без «пробок», говориш? Фігушки. Швидше вже Україна поверне Крим (і таки поверне).

***

«РОСІЙСЬКА ДЕРЖАВА ВЕДЕ НЕЛЮДЯНУ ПОЛІТИКУ»

— Нині російсько-українські відносини перебувають у найгіршому стані за весь період після розпаду СРСР. Що в такій ситуації могла б зробити російська кіноспільнота, в цілому, інтелектуальний клас Росії?

Олексій МЕДВЕДЄВ, арт-директор кінофестивалю «Послание к человеку»:

— Якісь безповоротні процеси йдуть, і нічого з цим зробити не можна. Як не заявляй, що ти не підтримуєш Путіна, що займаєш самостійну позицію, ти все одно є частиною країни, яка веде неоголошену війну проти України. Стовідсотково коректний вихід із цієї ситуації міг би бути пов’язаний лише з серйозним і жорстким громадянським активізмом і закінчився б або швидким від’їздом, або в’язницею.

Що я для себе вважаю за потрібне робити — свідомо прагну підтримувати стосунки зі своїми українськими друзями, висловлюю свою позицію за першої слушної нагоди на ввірених мені фестивалях — наполягаю, аби показали, наприклад, «Майдан» Лозниці на тому ж «Послании к человеку». Мені доки ніхто не заперечує. Якщо не вийде, то це буде ще одним неприємним симптомом і серйозним приводом для того, аби вчиняти якісь інші дії.

Що я ще можу робити? Ось, замовив книги Олегу Сенцову в Лефортово. Зателефонував у «Библио-глобус»: «У Лефортово доставляєте книги?» — «Так-так, ми доставляли вже Ходорковському». Смішно — але водночас гірка і сумна історія.

Вікторія СМИРНОВА, кінокритик (Санкт-Петербург):

— Можу лише приєднатися до того, що сказав Олексій. Наша ситуація розкручується за моделлю тоталітарної машини, яка не може зупинитися, а, навпаки, сама себе відтворює. Абсолютно очевидно, що в нинішній системі координат відкотитися назад не можна. Ми — треба погодитися — летимо в прірву. Ми пройшли ту точку неповернення, в якій ситуація могла змінитися. Сьогодні квантова механіка не працює. Працює виключно прямолінійний причинно-наслідковий зв’язок. Я якраз учора думала про те, що із введенням закону, який практично будь-яку активність в соціальних мережах прирівнює до екстремізму, ти щодня повинен будеш вибирати, що й кому сказати.

Безумовно, вся ця ситуація не те щоб навіть подвійних стандартів, а відвертої брехні і агресивної, фашистської, по суті, пропаганди для мене неприйнятна. Як приватна людина я займаю позицію чесної розмови з друзями, з людьми, з якими спілкуюся, за можливості підтримую всі потрібні зовнішні зв’язки. Моя громадянська активність зосереджена в соціальних мережах. У мене немає іншої платформи. Якщо... Втім, в категоріях «якщо» в Росії говорити страшно. Ти не знаєш, коли за тобою прийдуть. Якщо ще місяць тому я думала, що таке неможливо, то зараз розумію, що так, дуже можливо. Ось найстрашніше. А на офіційному рівні — все спокійно. Просто таке дежавю 1937 року.