Ну що ж, дорогі Друзі, я повернулася зі Сполучених Штатів Америки, де проходив мій сольний благодійний тур "Songs for peace". Метою даного туру було збір фінансової допомоги для поранених у зоні АТО бійців, для їхніх родин, родин переселенців та родин бійців, що без вісті зникли. Хочу повідомити, що вдалося зібрати близько 50000$. Сума чимала, тому маю надію, що вона хоч якось зможе допомогти всім хто потребує допомоги. Тепер хочу поділитися враженнями та емоціями безпосередньо про тур.

За час, що я провела в США, я відвідала 10 міст: Філадельфія, Нью-Йорк, Вашингтон, Бостон, Чикаго, Міннеаполіс, Сан-Франциско, Сакраменто, Лос-Анжелес, Сіеттл, а також Гарвардський університет, де мала зустріч з професурою факультету Україністики. Вражень настільки багато, що вистачить на невеличке оповідання, але спробую закцентувати Вашу увагу на найголовніших.

Свої виступи, я побудувала таким чином, аби це не виглядало лише як пісенний концерт. Передовсім, я хотіла спілкування з людьми, які так далеко від історичної Батьківщини, проте залишаються її відданими синами й дочками. Тому вирішила, що це мають бути концерти-спілкування, коцерти-діалоги, якщо хочете. Мене приємно вразило, ба навіть розчулило, як публіка реагувала на ті чи інші мої запитання чи сентенції, (про пісні я взагалі мовчу) - відчувалося, як люди скучили за Українською піснею, як через неї люди відчувають свій сакральний зв'язок з Україною. Люди плакали, бурхливо реагували, аплодували стоячи, то ж я викладалася на повну! На кожному моєму концерті панувала атмосфера колосального єднання і взаєморозуміння.

Після концертів, спілкування продовжувалося вже у більш неформальній обстановці, і знову я переконувалася в тому, що людям НЕ БАЙДУЖЕ! Всі переймаються долею нашої країни, активно, а подекуди й агресивно засуджують російсько-терористичну агресію, питають чим ще можуть допомогти окрім фінансів. В багатьох людей склалося викривлене враження про діаспору немов би "поїхали і забули..." Це не так. Запевняю. Вони такі ж самі Українці як і ми з Вами, просто далеко від дому.

Повертаючись до туру хочеться відзначити, що кожне місто, де я побувала, вразило по своєму: десь було більше людей, десь більше спілкування, десь більше запитували, десь більше слухали... Але дозвольте присвятити декілька речень одному неприємному інциденту. І він аж ніяк не пов'язаний з чудовими людьми, які відвідували мої концерти. Як не прикро, інцидент пов'язано, чи то пак спровоковано нашим із Вами співгромадянином, Народним депутатом України, "комбатом" Семеном Семенченком, (він же Костянтин Гришин). Перед моїм виступом у місті Філадельфія, він заявив, що я дозволила йому збирати кошти на АТО під час мого виступу. Коли з'ясувалося, що ніякого дозволу я не давала, він вирішив параллельно з моїм концертом провести у храмі неподалік молебен за загиблими, і висловити духовну підтримку матерям, що втратили своїх синів на Нашій Національно-Визвольній Війні. Люди на молебен прийшли, а він ні... Отак... Наш співвітчизник вирішив просто заробити на людському горі. Бог йому суддя.

Та все ж завершу мажорним аккордом. Світ з Нами. Світ пам'ятає про Нас і слідкує за розвитком подій. Це - найголовніше. Нам залишається робити все від себе залежне, (що і робить Наш величний Народ), не збавляти оберти, долати зневіру, яка інколи підкрадається після важких днів, тижнів, місяців Нашої Національно-Визвольної Війни, відділяти зерна від полови, нещадно карати аферистів, корупціонерів, лихварів і зрадників, що заради власної вигоди здатні і власну матір продати.

Ми вже сильні, вже непереможні, головне - не втрачати віру в себе і тих хто поруч, а інколи буває так, що фізично людина дуже далеко, а духовно набагато ближче ніж той, кого вважав "своїм". Я в цьому переконалася під час цього чудового туру чудовою країною.

Дякую Вам, Друзі. Ми переможемо! Слава Україні!