Не змогла стриматися.

Ми не бачимо в уряді тих, хто реально щоденно там гарує по 20 годин на добу, як Наталія Ен Яресько чи багато інших міністрів і їхніх замів, які прийшли туди із бізнесу, аби вкласти свої знання в країну і в її розвиток.

Ми чомусь помічаємо лише тих, хто голосно грюкає дверима, бо з ним «не так поговорили», і за це вважаємо їх реформаторами.

Ми не бачимо тих, хто просто не ходить до Ради, не пише закони, займається відвертим лобізмом, зате масово бачимо, хто яку смс написав чи із чим айпед відкрив.

Ми знову все хочемо від одного «чудодійника» із Гарвардським дипломом, забуваючи, що реальних результатів досягали лише коли могли впрягатися всі разом і разом йти до мети. Зараз разом ми хіба критикуємо. Один одного. І не віримо. Нікому.

Без довіри не вийде. Ні в кого.

Даруйте за такий відступ від загального тренду.