Можливість розгортання озброєної поліцейської місії ОБСЄ на Донбасі вже у 2017 році існує. І нинішня поїздка міністра закордонних справ України Павла Клімкіна та голови ОБСЄ Себастьяна Курца на Донбас, безперечно, сприятиме реалізації цієї ідеї. Адже для того, щоб ми отримали співчуття та сприяння з боку керівництва ОБСЄ, це керівництво повинне розуміти ситуацію на Донбасі. Доки воно не розуміє, що відбувається на сході України, очікувати від нього сприяння доволі важко.

На мою думку, поїздка Клімкіна і Курца на Донбас відкриває можливості для досягнення такого розуміння і для того, щоб керівництво міжнародного апарату ОБСЄ склало своє уявлення про ситуацію і передало його іншим. Нагадаю, що до ОБСЄ входять не лише країни Європи та Євразії, але також США та Канада...

Особисто я підтримую ідею розміщення такої місії на Донбасі. Чи то це буде спостережна, але озброєна місія, чи то це буде місія по роз'єднанню ворогуючих сторін із мандатом на зразок тих, що мають миротворчі місії ООН, –  побачимо. Функції такої місії остаточно можна буде розуміти, коли Радою ОБСЄ буде затверджено її мандат. Саме він визначить, які сили та засоби і від яких країн можуть бути задіяні. Скоріше за все, наскільки я розумію, це може бути копія місій ООН –  коли мова йде про спостереження (цю функцію виконують практично всі місії), розведення ворогуючих сторін на певну відстань та розміщення між ними маршрутів патрулювання або блокпостів, або щось подібне...

Читайте також: Існує реальна загроза проросійського реваншу –  депутат

Остаточний мандат цієї місії –  справа майбутнього. Але, у будь-якому разі, навіть якщо цій місії вдасться зробити єдине - розвести сторони на відстань, яка не дозволить їм відкривати вогонь, тобто якщо нарешті відбудеться припинення вогню, - вже це буде досягненням, і вже це наповнює сенсом ідею розміщення на Донбасі такої місії ОБСЄ.

Яким саме чином практично будуть розводитися сторони по лінії розмежування, щоб було досягнуто режиму припинення вогню, визначатиметься переговорами. Напевно, будуть визначені і певні санкції проти тих, хто не буде виконувати домовленостей. І у цьому буде різниця з тим, що відбувається сьогодні. Адже зараз сторони просто домовляються. Мовляв, домовилися, ну, то й домовилися. А якщо хтось порушує домовленість, то може не отримати жодного покарання за це.

Проте слід розуміти, що остаточне рішення щодо успіху або неуспіху такої місії залежить від однієї людини –  від президента Росії Володимира Путіна. Якщо в певний момент він вирішить (чи то особисто, чи то під тиском обставин), що розміщення місії ОБСЄ на Донбасі в його інтересах, значить, ця місія відбудеться. Якщо ні, то на таку місію зараз не слід розраховувати. Можливо, колись пізніше. Або –  взагалі ніколи.

Нагадаю, що після 2014-2015 років, коли Росія зрозуміла, що широкомасштабні бойові дії –  не в її інтересах, вона перекинула свої зусилля на підривні дії на території України: саботаж, політичні деструктивні втручання, провокації через агентів впливу, хресні ходи, інформаційні війни, кібератаки тощо. Це цілий комплекс дій. Росія сподівається, що, якщо їй не вдається швидко досягти своїх цілей, то їй вдасться досягти цього повільніше, завдяки певним зусиллям, в результаті яких український народ зневіриться у керівництві країни, пересвариться між собою та знову вибере когось а-ля Янукович...

Тому, згода Росії на розгортання такої місії ОБСЄ може також означати, що головні зусилля переносяться з підривних дій на щось інше, більш довгострокове, або на компроміс. Якщо ж сторони досягнуть компромісу, то це може означати, що такою згодою на розгортання місії дозволяється процес по збереженню обличчя Путіна.

Читайте також: "Мінські домовленості": тунель, в якому не видно світла

При цьому, Україна –  і суспільство, і керівництво –  повинна усвідомлювати ризики. Наприклад, щодо того, що питання Криму може виноситися «за рамки», або, що на Україну може бути навішений тягар відновлення Донбасу, вирішення політичних проблем тощо. Тобто, згода Кремля на розгортання такої місії ОБСЄ також може посприяти підривним зусиллям Росії на території України.

Втім, слід також усвідомлювати, що сама по собі місія дозволяє зрушити ситуацію з «мертвої точки» тимчасової рівноваги (якщо її не зрушити, то така хитка рівновага може тривати доволі довго, адже Росія може ще не скоро розвалитися). Так, це передбачає певні ризики для України, про які сказано вище. Та, водночас, це може відкрити і нові можливості. Що переважить - нові можливості чи ризики? Все в наших руках та руках наших союзників.