У Празі, столиці Чехії, з'явився російськомовний телеканал "Настоящее время". Він транслюється у країнах колишнього Радянського Союзу та кількох інших, де масово проживають російськомовні спільноти, як-от Ізраїль, Іспанія чи Німеччина. Мета нового проекту – покласти край одноосібному пануванню Кремля в російськомовному медіапросторі, створивши певну альтернативу й опозицію телеканалам на кшталт Russia Today.

"Настоящее время" – це спільний проект "Радіо Свобода" та "Голосу Америки", фінансований безпосередньо Конгресом США. Програми йдуть цілодобово, і канал можна дивитися в інтернеті. Програма розрахована, зокрема, на росіян і російськомовних, що проживають за межами РФ. Однак головне завдання цього мовника – проторувати шлях до квартир громадян Росії і сформувати ефективну альтернативу її традиційним державним чи лояльно-провладним телеканалам.

Загальновідомо, що населення РФ більше вірить телевізорові, ніж холодильнику. А отже, навіть погіршення рівня життя й зростання цін не підірвуть довіри більшості росіян до президента Володимира Путіна, не зроблять їх менш відданими своєму лідерові. Прокремлівське ТБ транслює сотні репортажів про "загнивання" в ЄС, змальовує страждання тих, хто терпить "гніт олігархів", залякує непоінформованих глядачів страхітливими історіями про буття Заходу.

Читайте також: Без маски: як WikiLeaks допомагає Росії

Саме цим тенденціям повинне протистояти "Настоящее время". Зокрема, новий канал має зосередитися на показі історій із повсякденного життя справжніх людей, змушених жити в пострадянській дійсності. Він збирається стати "дзеркалом", що відображатиме реалії: поряд із розслідуваннями корупційних афер, дослідженнями на теми бідності, рівня медицини, зростання цін на продукти й основні послуги на ньому з'являтимуться програми про туризм, подорожі та спосіб життя в розвинених країнах світу.

Йому буде дуже складно пробитись уже бодай через те, що доведеться задовольнятися куди меншим бюджетом, ніж у великих російських телевізійних мовників. Існуватимуть великі проблеми ще й із розвитком співпраці з місцевими та регіональними партнерами. Атмосфера в Росії характеризується тим, що взаємодія з опозиційними до панівного режиму структурами вважається злочином.

Проект російськомовного телебачення на базі "Радіо Свобода" виник іще за президентства Барака Обами, коли зв'язки між США та Росією були більш ніж напруженими. Як поставиться до цього медіа-проекту Дональд Трамп, поки що не надто зрозуміло. Проте очевидно одне: поширення альтернативних новин у російськомовному медіапросторі – справа не лише потрібна, а й витратна та складна з погляду набору кваліфікованого персоналу.

Пригадую, коли "Радіо Свобода" 1995 року переїхало з німецького Мюнхена до Праги, це стало для нас справжнім святом. Окрім усього іншого йшлося про акт підтвердження: міжнародна спільнота визнала Чеську Республіку вільною та демократичною країною. Однак тоді ситуація бачилася дещо іншою. Інтернет іще не набув такого розмаху, як нині. Люди зі країн колишнього соціалістичного табору мали дуже обмежені можливості сформувати власну думку на основі кількох альтернативних джерел інформації.

Читайте також: Що перед світанком: відповідь геополітичним песимістам

Сьогодні, коли ми дуже чітко усвідомлюємо всі наслідки агресії РФ у Грузії, у Криму чи на Донбасі, небувало зросла й потреба в альтернативних російськомовних новинах. Міжнародна спільнота щодня переконується: зупинити путінізм не під силу жодним економічним санкціям. Зміни в напрямку демократії та міжнародної співпраці в Росії почнуться лише тоді, коли її громадяни стануть більш поінформованими та здатними скласти власний об'єктивний погляд на решту світу й позицію Москви в ньому.

У жовтні 2016 року Левада-Центр, який спеціалізується на соціо­логічних дослідженнях, провів серед росіян опитування про довіру до ЗМІ та цензуру. На той момент повністю довіряли інформації основних каналів ТБ про події в країні 12% респондентів (17% у липні 2016-го і 11% у жовтні 2015-го). Значною мірою довіряли 44%, лише частково – 34%, не довіряли 7%. Коли у громадян РФ цікавилися, чи довіряють вони інформації про події в країні, яка поширюється в інтернеті, у жовтні 2016‑го ствердно відповіли 8% (7% у липні 2016-го й 6% у жовт­ні 2015-го). Значною мірою їй довіряли 29% респондентів, лише частково – 36%. На запитання, чи складається в них враження, що у пресі, на радіо й ТБ подають свідомо неправдиву інформацію, 26% вибрали варіант "досить часто", 28% – "досить рідко" і 21% – "дуже рідко".

12% і 32% опитаних дуже або досить часто мали враження, що у пресі, на радіо й ТБ їх відволікають від справді важливих подій і фокусують увагу на другорядних сюжетах. У вересні 2012 року таких було відповідно 9% і 46%. 25% і 18% відповіли, що мають таке враження досить або дуже рідко (відповідно 28% і 7% у 2012-му).

Ярослав ПЕШЕК, "Тиждень"