Світлина Богдана Гдаля

Місця насичуються пам'яттю, вони вбирають історію в себе, як земля вбирає воду під час дощу.

Читайте також: Гуцульський Стікс: як близько ми стоїмо до світу міфів і магії

Мабуть, наймагнетичніша річ у просторі – це час, який стоїть за його спиною. Це ті історії, які трапилися тут 5, 10, 100, 1000 років тому.

Місця без пам'яті мертві. Місця, про які ми не можемо розповісти історій, німі. Один із найкращих способів оживити простір довкола тебе – це дізнатися, що на ньому було до тебе. Як дивно: місце стає живим саме тоді, коли ми розповідаємо про те, що вже давно тут не живе.

Читайте також: Канадська трансформація: від божевільні до коледжу світового рівня. ФОТО

Простір без часу – це тільки геометрія. Із людською історією він стає географією, а потім – біографією. Місця, як і люди, мають свій життєпис – і він довша, ніж біографії людей, які на ньому живуть.