Намагаюся не влазити в будь-які словесні "ср*чі" (не можу підібрати кращого слова з огляду на останні події, які ми всі переживаємо), але дещо таки хочу озвучити.

Я почала працювати журналістом у 18, і з того часу ніколи не зраджувала професії, навіть коли працювала не за фахом.

Багато можу говорити, але спробую коротко й про головне. Завжди люди в бідах і своїх, і суспільних когось звинувачують.

Дуже часто доводиться чути про продажність журналістів. Особливо нині, в період виборів.Тема така, що тут можна говорити і говорити.

Але не треба міряти всіх однією міркою. Це по-перше. А по-друге, коли чую, що навмисне в країні знищено проукраїнську пресу, що нема чого читати, один негатив та брехня, що ЗМІ не має державницької позиції тощо.

Читайте також: У великих медіа лишаються працювати лише слухняні журналісти без "зайвої" професійної відповідальності – думка

Скажіть, ті, хто це каже, а що ви зробили особисто для того за всі роки незалежності, щоб преса, інтернет-видання (про радіо, і телебачення мова зараз не йде), які б захищали правдивим словом національну ідею, мову, українську державу, функціонували і творили щось світле і хороше українці для вас?

Головні редактори місцевих видань роками змушені кланятися читачеві, щоб той оформив передплату. Але палка ж ковбаси смачніша, ніж газета в поштовій скринці...

Нещодавно читала звернення адміністратора однієї з найвідвідуваніших проукраїнських сторінок на фейсбуці до своїх підписників про допомогу – з миру, як кажуть, по копійці – (сторінку теж треба адмініструвати весь час, це робота, за яку не платять зарплату). Багато, думаєте, відгукнулося? Отож то й воно.

Ви шукаєте щось цікаве, аби поширити собі на сторінку чи почитати з мистецьких, інших сайтів – на кожному з них є така кнопочка, яка "просить" про 10-20 грн. Багато хто з вас, її побачивши, взявся за картку, щоб зробити перерахунок? Газета "Культура і життя", наприклад, дійсно знищена. Її відроджують, як і ще багато інших подібних видань, самі ж журналісти.

Читайте також: Кандидаты нараспашку. В Украине продолжается политическая игра на раздевание

Хтось з вас окрім слів підтримки зробив щось для реальної справжньої допомоги? Не обов'язково в даному випадку фінансової – існує багато захисних шляхів.Так що ви хочете від журналістів? Вони теж хочуть їсти ковбасу, і їхні сім'ї теж хочуть їсти. І за цієї ситуації вони не продаються, а шукають шляхи для виживання. Тому, коли не можете чи не хочете, допомогти, дивіться і читайте те, що вам показують і пропонують ті ЗМІ, у яких є господар і який диктує своїм виданням свої бачення, умови і політику.

Серед журналістів завжди було, є і буде багато чудових людей, професіоналів і фанатиків! А світ не зміниться сам по собі, його здатні змінити ми, об'єднуючись навколо прагнень, цілей і добрих справ. Націю, культуру, державу і ЗМІ, зокрема рятувати треба гуртом. Інакше – ніяк. Навіть у "своєї хати скраю" може колись впасти дах... і потрібна буде стороння допомога...

Нікого не хочу своїм дописом образити. Просто дуже хочу, щоб ми, перед тим, як відкривати рот, вмикали, як можна частіше, ще й мізки.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram