Народна любов – головний фундамент, на якому будуються довіра і кампанії топ-політиків. Останнє соціологічне дослідження групи Рейтинг показало, що лідером такої любові є двічі президент Леонід Кучма. Чинний президент Володимир Зеленський – на другому місці. Ці ж рейтинги показують високу довіру і підтримку громадян останньому – 75% ніхто з колишніх президентів не отримував.

Чому ж українці так люблять Кучму і в чому феномен любові до Зеленського? 

Якщо порівнювати діяльність усіх президентів, кожен по-своєму заслужив увагу та, подекуди, любов українців. Кравчуку довелось бути першим, хто взяв на себе відповідальність за підйом країни після падіння Радянського Союзу. Це були дуже складні "купонні" часи, коли модель економіки мала зазнати змін: з радянської планової на ринкову, яка в ті часи була рушієм розвитку багатих країн. Але криза і невміння справитись з нею призвели до того, що на виборах Кравчук програм Кучмі, який, на відміну від свого опонента, мав досвід управління великим підприємством. 

Кравчук був політиком, Кучма – вихідцем з індустрії, тож вони мали різні стилі управління. З Кучмою пов’язані якісні роки розвитку країни в економічному сенсі. Наприклад, саме за його каденції з’явилась національна валюта (правда, більшою мірою, це сталося завдяки Ющенку, який очолював тоді Національний банк). Кучма керував країною, як підприємством. Приватизація призвела до того, що виникла певна стабільність. Але олігархи фактично стали найбільшими роботодавцями. І ця тенденція залишилась в Україні й до сьогодні.

Читайте також: Яка держава потрібна українцям?

Також варто згадати вирішення конфлікту на о. Тузла. Адже це була перша спроба росіян реалізувати план повзучої окупації. Тоді Кучма був жорсткий у своїй риториці і не піддався на залякування Кремля. Що і зіграло йому в плюс. Та був й інший бік медалі – утиски свободи слова та вбивство Георгія Гонгадзе. Це – темна незагоєна рана кучмівської епохи. Навряд чи її вдасться забути. 

Проте, українці люблять поласувати минулим. І саме кучмівська «стабільність» є тим базисом народної любові, яку ми зараз, на тлі теперішньої нестабільності, можемо бачити у соцопитуваннях.

На противагу Кучмі, чинний президент Володимир Зеленський свої симпатії збирає в зовсім іншому контексті. Він не має стосунку до старої політичної номенклатури, яку українці пов’язують з корупцією. Щирість Зеленського не є театральною постановкою, як це було помітно в інших президентів. Однак щирості замало. Як то кажуть, добра людина - не професія.

Тому визначальним для будь-якого президента є його команда. За останній рік навколо Зеленського були скандали та викриття, але були й виконані обіцянки, особливо, що стосується великих реформ – ринку землі, приватизації, зняття депутатської недоторканості. 

Якщо минулим поколінням політиків не вистачало політичної волі для розв’язання якихось питань, то молодим її цілком достатньо. І тут визначальним є не досвід управління політичною кулуарщиною, а бажання всієї команди робити непопулярні кроки. 

Втім, поки що, за підрахунками журналістів, Зеленський з усіх своїх обіцянок виконав лише 20%. Тож головні випробовування ще попереду. Звісно, це буде Донбас. Зараз у суспільстві ще немає консенсусу щодо сценарію повернення окупованих територій, можливості внесення змін до Конституції щодо їх статусу, проведення там виборів тощо. Фундаментальних запитань багато і всі вони впливають на динаміку розв’язання питання «війни і миру» на Донбасі. Єдине що можна констатувати з певністю, що процес звільнення полонених зрушив з місця. Але основні випробування для команди «слуг» ще попереду. 

В цілому, в українців є чіткі маркери по вимірюванню довіри чи недовіри до президентів:

• він повинен бути такий, як ми, звичайні люди;

• він повинен відповідати за свої слова (і як тільки його слова будуть розходитись з ділом, українці це будуть одразу оцінювати негативно);

• він повинен бути чесним (корупція "любих друзів" завжди "косить" рейтинг президента).

Читайте також: Політолог: Сьогоднішня підтримка Зеленського – це ще і непідтримка його основних конкурентів, що збергігається і через рік після голосування

До речі, останній пункт врізав і рейтинг Ющенка, і рейтинг Порошенка. Тож Зеленському слід про це пам’ятати. Адже на тлі передвиборчих обіцянок про "нуль толерантності" до корупції, з’являються факти її присутності в найближчому оточенні президента. А українці цьому зовсім скоро можуть дати пояснення: він такий, як усі попередники.

Наразі українське суспільство тяжіє до оцінки лідерів та їхньої харизми. Однак в нас, схоже, не прикріпиться образ президента-диктатора. За останні 10 років те саме суспільство зробило значний поступ в критичній оцінці влади. Окозамилювання, хоч і досі присутнє в українській політиці, не пройде, люди на нього вже не ведуться.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube