Доброго ранку, друзі! Все-таки, коли ти ранком включаєш на кухні чайник, а замість цього загорається новогодня гірлянда, єсть в цьому шото празнічне і по-дитячому радісне. Появляються приятні мислі про Діда Мороза, подарки і, нема чого гріха таїти, про снігурочок. Про політіков, которі "укралі у дєтєй кусочек счастья", думати не хочеться, а нада. Іначе оті політіки розслабляються і тут же начинають творити разну херню. Не тому, шо вони від природи погані. А тому, відімо, шо у політіков так устроєн мислітєльний процес, шо як тільки вони остаються без присмотра небайдужих громадян, то несвідомо начинають творити безобразія, хуліганити, красти і всьо такоє. Так шо для політіков буде полєзнєє, єслі ми не зводитимемо з них глаз і врем'я от времені приводитимемо їх у чуство оплєухами і болєзнєнними пинками. І нехай не обіжаються - потом дякуватимуть за науку. Ітак, очередний єжеднєвний обзор мірових новостєй предлагаю щитать откритим. Хто "за", "проти", "воздержалися"? Єдіногласно. Тому заварюєм утренній чай ілі кохве та спокойно приступаєм.

Надю Савченко вчора дєлєгірували до складу Парламентської Асамблеї Ради Європи і це є главним елементом "абсолютно чіткого плану звільнення Надії Савченко", як нас ще у вересні убіждала одна небезизвесна дама. Вместє с тєм, Хуйло нєоднократно і нєдвусмислєнно давав понять, шо чхать хотів на думку європейських інституці. Бо Хуйло такий дурний, шо йому закони не писані, а международне право придумали жидобандеровці, шоб держать Росію на колєнях. Тому горда Росія всреться, но на коліна не стане. А буде і дальше вперто стояти на карачках.

Таким образом, факт членства Наді в ПА РЄ, вкупі з якимто дипломатичним імунітетом, ніякого формального наслідку для Басманного суда не матиме. Но, однако, дає возможность троллити Хуйла з качественно нового рівня і те, шо за долею Наді Савченко стежитиме дедалі більше мірових агенств, то об'єктивно це харашо. Вчора многотіражка Вашингтонського обкома, яка так і називається "Вашингтон пост", опублікувала хароше інтерв'ю з адвокатом Марком Фейгіним, який просто і доступно, на пальцях об'яснив американській і прочій англомовній публіці "ху із ху" в ділі Наді Савченко. Рекомендую почитати, кому інтєресно. Кажеться в тому ж номері содержится стаття, яка аналізірує чим був уходящий год для Хуйла. Которий начався з тріумфальної Сочинської олімпіади, а закінчується на мінорній ноті. Причина, як щитає автор статті - Хуйло склав усі свої яйця Фаберже в одну корзину, а світ начав по тій корзині натхненно гупати кувалдами. Хуйло же наблюдає за судьбой своїх яіц глазами, сповними "бредового оптімізма". Тут вашингтонська многотиражка застерігає, шо рано радуватися скорому кінцю режиму Хуйла, бо хто зна, хто можеприйти йому на зміну. І з двох зол нада вибирати меншеє, щитає автор.

Одновременно, вчора в Москві під зданієм Генпрокуратури була проведена акція протесту проти насильного утримання у в'язниці Наді Савченко. Запалили даже фаєри, та розвернули соответствующий плакат. Явно лише для того, шоб зробити знімки і тут же сваліть, пока не повискакували поліцейські. Ну шо ж, тоже форма протесту, як не крути. Це українці люблять все робити повагом, з чуством, толком, расстановкой. І єслі виходять протестувати, то сразу везуть з собою намети, польові кухні і даже розборні карпатські колиби. Шоб протестувати з комфортом. В Росії ж всьо совершається молнієносно. Бо єслі не встигнеш втекти, то сидітимеш в тюрязі. Учасників вчорашнього протесту під Генпрокуратурою тоже не поймали, бо ілі вони харашо бігають, ілі в связі з снігопадом, який учора завалив Москву, поліцейські бобіки безнадьожно застрягли в десятибальних пробках. В любом случаї, спасіба московським хоопцям і дівчатам, які наочно демонструють, шо не всі ще в Росії превратилися в хуйлопітеків. Ідьом дальше.

Духовна еліта Росії радосно дожидається конца года культури, шоб вернуться в свойо привичне состояніє. Но одновременно думає, шо би ще харошого зробить для простого русского человека. Ім'я етого простого русского человека всім ізвесне. Духовна еліта жопой чуствує, шо Хуйло находиться в крайнє удручонном состоянії і нуждається в очередних порціях всєнародной любві і обожанія. Думали вони думали, даже радилися з попами і, наконєц придумали. Нада поставить Хуйлу пам'ятник при жізні. Бо послє його смерті йому хрен хто пам'ятника поставить. В общем, хароша ідєя. Стали радитися, як той пам'ятник має виглядати. На коні? Верхом на стєрхові? Ілі у вигляді ведмедя, який ганяє свиней і підсвинків? Всьо нє то. Да і напис на постаменті золотими церковнослов'янськими буквами "Хуйлу от благодарной Россії" якто не очень... Аж тут одному попу прийшла в голову блєстяща мисль - поставити пам'ятник київському князю Володимиру. А хто умний, той пойме, о ком речь. Сказано - сдєлано. Вже січас готовий макет пам'ятника, обща вистота якого буде більше 20 метрів.

Діда несказанно радує, як оті дурачки самі за свої ж гроші подставляються під нищівне висміювання прогресивним людством. Вже не кажу, шо князь Володимир ніколи й не підозрював, шо в тих болотах колись вознікне місто Москва. Но монумент київському князю, який звисока і іронічеськи поглядає на Москву - до цього не міг би додуматися даже самий от'явлєнний укроп.

Ідєя ця дуже плодотворна і дід ожидає, шо духовна еліта Росії тряхньот скрепами і не останавиться на фігурі князя Володимира. Єсть дуже багато історичеських дєятєлєй, які намного більше заслуговують на увековечіваніє в Москві, бо зіграли в історії Московського царства намного болєє существенну роль, чим Великий князь Київський Володимир. Напрімер хан Тохтамиш. Який у 1382 році пресьок попитку государственного переворота і навйол в Московськом улусє констітуціонний порядок. А заодно по мірі сил намагався іскоренить в Москві п'янство і алкоголізм. О чом російські підручники з історії стидліво умалчують. І пишуть лише про болєє, чем протіворечіву історію з Куликовською битвою, возвеличуя фігури Дмітрія Донського і Сєргія Радонєжського. Но шо було послє битви, говориться в тих підручниках какби вскользь.

А діло було так. Після поразки Мамая в Куликовській битві 1380 года, хан Тохтамиш об'явив АТО і рушив на Москву. У 1382 году взяв Сєрпухов і розположився под Москвой, требуючи видачі сіпарітістов. Московські сіпаратісти, ошибочно щитая себе великими победітєлями і шо їм море по коліно, пиячили і привично хвалилися закидать монголів шапками. Традіціонна московська самоуверенность вкупі з п'яною удалью призвела до того, шо п'яниці похапали в руки шаблі і списи, відкрили вночі ворота і п'яно шатаясь пошли на лагерь Тохтамиша. Воїни Тохтамиша, тверезі і здорові, з улибкой спостерігали за тими алкашами, аж поки їм не надоїло. Армія Тохтамиша спокойно увійшла через оставлені по п'яні откритими ворота в Москву і швидко та рішуче навела там образцовий порядок. Москва, правда, згоріла тоді дотла, но сто років після того москвичі вели здоровий образ жізні, самоуверенностью не страдали, проводили врем'я в чесном труді та благочестивих молитвах і справно платили податки в федеральну казну Золотої Орди.

Впослєдствії Тохтамиш начав освоєніє Тюменських земель, заложивши таким образом підгрунтя для дальнєйшого воникнення нафто-газової промишлєнності Росії. Так шо хан Тохтамиш значітєльно болєє, чим Володимир заслуговує на отдєльний пам'ятник в Москві. І таких історичних фігур більш, ніж достатньо.

Но дід оп'ять по-старіковськи забалакався, прошу пробачення. Вертаємся в современность і шо ми відім? Ми відім страдающего всьо той же самоуверенностью Хуйла, которий щитає, шо всьо знає лучше за всіх. Вчора Вован собрав сходку, шо називалося встреча з члєнами правітєльства і начав учить їх уму-разуму. Дід всігда вніматєльно стежить за дєйствіями Хуйла, хотя це і протівно. Но шо поробиш. Нада. Так вот, кагда Хуйло оставляє економіку в покоє і катається по заграницям, економіка якто худо-бедно животіє. Но стоїть Хуйлу лічно взятися за управлєніє економічними процесами, як начинаються всякі приятні метаморфози, сопряжонні з кризовими явлєніями. Вчорашня встреча діда порадувала, бо Хуйло іскреннє щитає полєзним іспользувать ручні методи управління економікою. Ето прекрасно. Всі ми знаємо, шо государственний менеджмент всігда був і буде самим худшим і неефективним способом управління. В Росії ж, де ніхто ніхрена не робитиме, пока царь-батюшка лічно не звелить і не простежить, тим паче. Тут серединки бути не може - ілі государство полностью самоустраняється і тоді начинають работати ринкові механізми, ілі государству, єслі воно хоть дето втрутилося в економічні процеси, постєпенно прийдеттся регулювати всьо подряд. Бо економічна ініціатива суб'єктів ринку затухає, бабло постєпенно ховається в тінь, приходиться ужесточать фіскальні мери воздєйствія і вьо такоє. Результат всігда один - наживаються прібліжені к власті, решта терпить убитки і - здравствуй крізіс!

Наша власть, кстаті, цього тоже не понімає, бо замість того, шоб чітко обмежити роль і місце государства та не лізти в економічні процеси, замість того, щоб вивільнити економічну ініціативу активної частини суспільства, тоже намагається установити якіто свої правила гри, після чого вітчизняний малий і середній бізнес дружно і сердито уходить в тінь. По суті, нова власть протягом цілого року нічого существенного для звільнення економічної ініціативи общества не зробила. Тільки постоянно пугала несвоєчасними і шкідливими ідеями, шо постійно винуждає нас згадувать ізвесну фразу з фільма "Кін-дза-дза": "Правительство на другой планете живет, родной".

Дід, єслі ви помітили, ніколи не займається крітіканством, особенно як шось точно не знає. Но попитки ввести спецрахунки на НДС і ще всякі плодотворні авантюри правітєльства діду ізвесні не по наслишке. Даже в блозі своєму дід пару разів про це згадував, но в реальній іпостасі прийшлося коє-кому і ломом поугрожать і на пальцях об'яснить, шо ожидає економіку в случаї подобних експериментаторських новшеств. І не один дід це робив, слава Богу, небайдужих громадян в країні хватає. В результаті, у новий рік ми входимо без отих спецрахунків, но победою це дід не щитає. Просто удалося временно зняти одну херню, но нема уверенності, шо наша горазда на видумки власть тут же не придумає очередну шкідливу бредятіну. Потому ще раз повторю ранєє висказану мисль - політіков без присмотра оставлять нільзя. В жізні вони часто милі й приятні люди. Но тільки ти їх оставиш без вніманія, як тут же превращаються в глупих і злобних подростков у коротких штанішках. Без ломотеріпії нам пока нікак нє обойтісь.

У Верховній Раді вчора оп'ять устроїли балаган із полномочіями Турчинову. Дід повторить ранєє висказану мисль - мені начхать хто там кому рабіновіч і хто кому має докладувать. Но способ продавлення через парламент всяких рішень винуждає вспомнить слова Талейрана, сказані після реставрації Бурбонів: "Вони нічого не забули і нічому не навчилися". І єслі й далі власть буде дєйствувати подобним образом, то нехай потом не удівляються. Як січас іскреннє удівляється ізвесний учоний літературознавець Янукович. Дід советує нашій власті в період новогодніх свят не горілку пити, а вніматєльно перечитати хотя би історію Франції ХІХ століття. Іногда дідові кажеться, шо наші бурбончики вознамерилася пробігти історію з 1830 по 1848 рік у рекордно зжаті сроки.

Тєм временєм, нафтоаферісти твердою рукою держать ціну на нафту БРЕНТ в районі 60 долларів за бочку. Давно помічено, шо риторика Москви прямим образом связана з ціною на нафту. Коло ціна више 100, звучать самоуверенні і агресівні заяви. Як тільки ціна паде нижче 90, ілі нижче 80 - в Кремлі тут же міняють пластінку, речь стає миролюбивеє і спокойнєє. Січас, відімо в связі з дєйствіями нафтоаферістов ми наблюдаєм і зміну в риториці печальної лошаді Лаврова. Який учора шото там варнякав про то, шо ми їм родниє і блізкіє і Україна, как союзнік, нє потєряна для Росії. Україна союзнік? Росія шо, вознамерилася воювать з Китаєм і надіється на допомогу потужної української Армії?! Кремльовські мечтатєлі бувають такі забавні.

Согодні состоїться очередне засідання клубу мінських молчунов, яке тоже, наверно пройде в атмосфері повної тиші. Молчаніє мінських ягнят по всій відімості курірує лічно Хуйло, який стежить, шоб ніхто там нічого не пікнув. Участь у тому клубі ізвесного молчуна Мудачука вселяє в діда оптимізм і надію - не було ще случая, шоб плодотворні ідеї цього дєятєля не накрилися половим органом бабушки. Всьо, за шо береться Мудачук, розвалюється і гине з нєпостіжімой скоростью. Дід дуже надіється, шо кум Хуйла Мудачук займеться нарешті обустройством самої Росії. Желатєльно ще, шоб йому допомагав ізвесний учоний економіст Сірьожа Глазьєв. От тоді дід буде за Росію болєє, чем спокоєн, а ми зможем нарешті хоть на врем'я забуть про сєверного сосєда. І з новими силами предаться ізлюбленій українській забаві - троллінгу нашої рідної власті, посиланню її нахуй, обзиванням міністрів, діпутатов і лічно презідєнта підарасами і другими нє менєє приятними ділами.

Но при любому розкладі ми маємо постійно пам'ятати про Армію, яка є і всігда тепер буде нашою гордістю і головною запорукою безпеки. Тому по мірі сил і возможностєй, допомагаємо солдатам і офіцерам. З дідового лічного орита - найбільш ефективною формою сприяння є адресна допомога підрозділам, де несуть службу знайомі вам хлопці. Вони дуже скромні лбди і не було випадку, щоб просили, щось зайве. Та і пока доб'єшся, щоб не стіснялися, а казали, шо нада, тоже приходиться потрудиться. Тільки горілку їм не везіть, бо алкоголь і Перемога понятія несовместімі. Дід, забігаючи наперед, дуже сподівається, що тєкуща війна сприятиме популяризації здорового способу життя і масовому заняттю молоді спортом. Не забуваємо, шо молодість залежить не від віку. Експериментально доведено, шо молодість триває до тих пір, пока ти в состоянії помить собі п'ятки під краном умивальника. 

Пользуючись случаєм дід хоче лічно передать привіт всім нашим пораненим воїнам, які проходять лікування в госпіталях і побажати їм якнайскорішого одужання. Дідові не раз вже казали, шо поранені воїни читають дідові обзори, їм вони нравляться і в них піднімається настрій. Єслі це правда так, то дід дуже радий, шо хоть якто може посприяти одужанню наший бійців. Шоб ви, хлопці, не сумнівалися - дід вами дуже пишається. Ви наші закальонні в боях герої і країна в вас нуждається. Не знаю, які там закони по вашому соціальному захисту прийматиме власть, но закликаю всіх роботодатєлєй - єслі до вас на роботу устраюватиметься боєць, який пройшов АТО, і тим паче єслі він переніс поранення - нємедлєнно беріть на роботу. Не пошкодуєте - хлопці то, шо нада. Не підведуть. А от єслі до вас устраюватиметься бувший ГАІшник, то ви тричі подумайте, чи брати. Ота публіка, еслі хотя би два года проработала дорожним рекетьором в формі ГАІшника, вже психологічно не здатна до созідатєльного труда. Разве шо парковщиками.

В общем, якщо ви живете в містах, де є військові шпиталі, ненав'язчиво поінтересуйтеся, як би можна було привітати поранених бійців з новорічними святами. Щоб вони знали, шо ми їх уважаємо і любимо. І шо Дід Мороз їх тоже шанує. Тільки горілки їм не несіть - дохтора не розрішають. 

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю, всячеськи допомоагаємо Армії і читаєм repka.club.