Цього року на державному рівні буде відзначено 200-річчя від дня народження композитора Михайла Вербицького - автора музики гімну України і 150-річчя з часу першого виконання нашого славеня. Верховна Рада ухвалила відповідну постанову, якою передбачено висвітлення цих дат у засобах масової інформації, видати поштову марку, присвячену Михайлу Вербицькому, встановити у Львові пам’ятник  композитору і відкрити його музей. На Львівщині планують проголосити 2015 рік - роком отця Михайла Вербицького.

У результаті відкритого конкурсу журі визнало переможцем проект пам’ятника Михайлу Вербицькому відомих львівських скульпторів Андрія та Володимира Сухорських. Відтак виконавчий комітет Львівської міськради погодив місце розташування монумента у сквері на розі вулиць М. Вербицького та Генерала Чупринки. За словами голови «Надсяння», вартість робіт зі спорудження пам’ятника становитиме 780 тис. грн.. Роботи буде виконано за рахунок громадських пожертв.

4 березня 2015 року виповнюється 200 років від Дня народження українського священика, композитора, диригента, громадського діяча. Спадок митця нараховує 133 композиції. Найвідомішим твором є музика до Державного Гімну «Ще не вмерла Україна» на слова Павла Чубинського. Високий художній рівень творів Михайла Вербицького дає право називати його першим західноукраїнським композитором-професіоналом, незважаючи на те, що він не закінчував спеціальних музичних шкіл і сучасники вважали його митцем-аматором. Рішенням 37-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 200-річчя з Дня народження Михайла Вербицького включене до календаря пам’ятних дат на 2014—2015 роки, які будуть відзначатись під егідою цієї найбільш авторитетної в галузі освіти, науки і культури організації.

Лише за один останній рік гімн України звучав набагато частіше, ніж за всі роки Незалежності. І у дуже різному виконанні, починаючи від маленьких діток до бійців, які беруть участь в АТО. Він об’єднує і надихає українців у цей важкий час. 

Для багатьох став пам’ятний патріотичний вчинок севастопольських курсантів, які під час підняття стягу Російської Федерації на території військово-морської академії ім. П.С. Нахімова заспівали гімн України. Цим вони висловили протест проти російської окупації півострова. Юнаків не вдалося заглушити навіть маршами духового оркестру. Невдовзі після цього більше ста з них залишили Крим і побраталися з курсантами одеських військових училищ. Сьогодні вони вже беруть участь у боях з російськими агресорами та сепаратистами.

Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна». Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду сталося миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Перша публікація вірша П.Чубинського у львівському журналі «Мета», 1863, № 4.

Отримавши поширення на Західній Україні патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло Вербицький, ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського пише музику до нього. Вперше надрукований у 1863, а з нотами – 1865 почав використовуватись як державний гімн у 1917 році.  У 1917-1920 «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавчо не був затверджений, використовувалися  інші гімни.  У 1864 році на свято Івана Хрестителя в Перемишлі багатотисячний натовп слухав могутній хорал. На святі був тоді і львівський єпископ Тома Полянський, засновник першого українського театру у Львові. Він неабияк уподобав хорал і використав його (щоправда, з невеличкими змінами — пісня звучала як «Ще не вмерло Запоріжжя») в постановці оперети Карла Гайнца «Запорожці», якою 25 грудня 1864 року й відкрили театр. Пісня так припала до душі публіці, що її виконували на біс.

А вже наступного ранку її співав увесь Львів. Ця пісня на музику Вербицького й стала гімном — спочатку Галичини, а потім і УНР. Злившись воєдино, слова і музика пісні одухотворювали покоління борців за волю України. Лише 15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. А 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України».

Першими відзначили 150-річчя славеня і 200-річчя Михайла Вербицького його земляки із села Стрілки Старосамбірського району Львівської області.

Архієрейська свята літургія відбулася 26 січня 2014 року в церкві святого Онуфрія, її очолив єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Ярослав Приріз за участю хору «Оберіг» м. Львів. Місце відзначення двох ювілеїв вибране не випадково. Протягом 1853-1856 років священик отець Михайло Вербицький у селі Стрілки служив на парафії. Про нього дотепер серед жителів збереглися чудові спомини, які передаються від покоління до покоління.

Водночас у храмі св. Онуфрія була відкрита виставка «Перші парафії отця Михайла Вербицького». На ній науковці Львівського історичного музею представили портрет Михайла Вербицького, копії нот «Ще не вмерла Україна» та інших його музичних творів, старовинні образи з церков сіл Завадів та Залужжя Яворівського району, де він мав перші парафії. Надалі виставка експонуватиметься у школі с. Стрілки, яка носить його ім’я, а також у церкві св. Миколая Старого Самбора та тутешньому історико-краєзнавчому музеї «Бойківщина». За словами голови районної ради Ореста Бонка, у березні в с. Стрілки відбудеться огляд-конкурс духовної пісні, а 150-ліття українського славня жителі Старосамбірщини відзначать його всенародним виконанням.