Вважаю свято Покрови Божої Матері своїм другим Днем народження, хоча народилася я на Успіння - 28 серпня.

У 2011 році, в ніч на 14 жовтня, я потрапила в страшну автомобільну аварію. Водій не впорався з керуванням на слизькій від ожеледиці трасі. Автомобіль на повороті злетів із намерзлої траси в кювет та, перевернувшись кілька разів по схилу, врізався в електричний стовп і приземлився на правий бік. Я висіла догори ногами на передньому сидінні машини і відчувала правою щокою холодну жовтневу траву. Бокове і переднє скло побилися. Дрібні шматочки від скла липнули до мого обличчя. Перед очима іскрив дріт електропередач. Було страшно.

Врятувало мене диво. Іншого пояснення в мене немає і до сьогодні.

Жодного ушкодження, жодної подряпини.

- Це вас матір Божа накрила своїм омофором, - сказав мені фельдшер місцевої «Швидкої».

І я живу з цією вірою в чудо і з подякою за порятунок.

А може, за мене там, на небі, просив мій пра-прадід Яків Усатий, козак, сотник Охтирської сотні. Український патріот.

І точно просив мій дід Борис Усатий - учасник ІІ Світової війни і козак за силою духу.

Дід не любив розповідати про війну, і жоден піонер чи тимурівець не зміг добитися від нього спогадів. Дід Борис ненавидів усе радянське. Радянське життя зробило його впертим опозиціонером.

ЯКІВ УСАТИЙ

БОРИС УСАТИЙ

Мої рідні боролися за Україну і найбільше чекали її визволення від московського рабства.

Коли оголосили результати референдуму про незалежність 1991 року, мій дід Борис першим у селі повісив на подвір'ї синьо-жовтий прапор, який ми самотужки з ним пошили. І це була радянська Київщина.

Українських козаків Божа матір любить і чує та оберігає.

Я вірю, що наші пращури-козаки в Царстві Небесному моляться за нас.

Я згадую своїх предків і молюся за їхню світлу пам'ять.

14 жовтня - день наших українських героїв, невпокорених бійців нашого українського війська.

Сьогодні я хочу подякувати всім нашим українським героям, які звитяжно ведуть боротьбу з кремлівським негідниками на сході України.

І нехай, військові дії на сході України сором'язливо називають АТО, ми знаємо, що це війна.

Я дякую одному чоловіку, і в його особі тисячам бійців на сході, моєму сусідові й доброму знайомому - капітану Віктору Сергієнку, який уже рік боронить нас усіх від путінської чуми.

ВІКТОР СЕРГІЄНКО

Також мій низький уклін українським дипломатам та Мінським переговірникам, які домоглися хай хиткого, але миру. Зберігши тисячі життів. Бо вони сьогодні - теж наше українське військо.

І саме мужність наших бійців стала тією перепоною, об яку спіткнувся Путін.

І саме опір українських громадян, волонтерів, активістів та військових став на заваді російській агресії. Сміливість та солідарний спротив, який чинить український народ, безпрецедентні за своєю жертовністю та силою духу.

Я вірю, що Божа матір захищає наших героїв, закриває своїм невидимим небесним омофором.

Я вірю, що Божа матір допомагає вести боротьбу і надихає наших бійців на мужній подвиг.

Я вірю, що Україна переможе. Бо не можна здолати наш українських дух.

Зі святом Покрови! Зі святом захисника Вітчизни!