Українська медицина стала полігоном для експериментів псевдореформаторів. Замість розробки чіткого плану дій і переходу до прийняття законопроектів, вони будують третій поверх будинку без перших двох і навіть фундаменту. Першочергово потрібно було встановити, звідки брати додаткові кошти, щоб безболісно перевести усю медичну галузь на нову систему фінансування. А вже потім змінювати її. І першим кроком у цьому мало стати введення страхової медицини.

Про страхову медицину заговорили тільки після прийняття законопроектів, які можуть зробити непоправне – знищити стару систему, не запропонувавши нової. Тисячі експертів, медиків і пацієнтів з усієї країни наголошували – про неї потрібно було подумати ще на початку шляху. І, якби це було так, сьогодні можна було б говорити про справжню медреформу.

Читайте также: Тысячи людей "за" платную медицину. Но никто не увидел цены на неё – журналист

Наступного року мільйони українців не зможуть отримати медичну допомогу через жахливе недофінансування галузі. Система високопрофесійної допомоги взагалі знаходиться під загрозою зникнення. Хоч якось покращити ситуацію міг би перший і основний крок реальної страхової медицини - запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування. Без нього на медицину очікує колапс.

Впродовж року, щоб зрозуміти, як краще провести дійсно якісну реформу, зустрічався з багатьма експертами і вивчав досвід розвинутих країн. Наші псевдореформатори їхню практику, чомусь, не запозичують. Так, за кордоном перед початком реформування спочатку шукають (або створюють) фінансовий базис, підґрунтя у вигляді обов’язкового медичного страхування. В Україні, натомість, роблять все з точністю навпаки: спочатку приймають закони, а потім говорять, що виконати їх не можуть, бо немає грошей. Але ж можна було це продумати ще на початку!

Візьмемо, наприклад, Закон №6327. Ним забрали у громад 100 мільярдів, а про те, як забезпечити достатнє фінансування медицини не подумали. У результаті, через недофінансування медицини, 3/4 онкохворих і 2/3 хворих на серцево-судинні захворювання не отримають лікування. Таке недофінансування — в усіх напрямках, і особливо у фінансуванні високоспеціалізованої медичної допомоги в інститутах Національної академії медичних наук, про це я розповідав у попередніх записах.

Закладене в бюджет 2018 року фінансування НАМНУ дозволить покрити менше ніж 20% від реальної потреби інститутів. В інтернеті оприлюднили попередні розрахунки вартості надання медичних послуг. І висновок наступний - ні держава за рахунок бюджету, ні тим паче громадяни із власної кишені таких витрат покрити не зможуть. Тільки нові, окремі від бюджету джерела фінансування надання такої високовартісної медичної допомоги, у тому числі і страхова медицина, допоможуть українцям та державі нести тягар цих критичних медичних витрат.

Замість того, щоб спершу знайти (визначити) ці джерела, псевдореформатори прийняли псевдореформаторський Закон №6327, про який гучно заявили – медреформа! Тільки от він не вирішив старі проблеми, а створив нові, бо розглядався до, а не після введення страхової медицини:

- бюджет галузі залишається бюджетом недофінансування; як і минулорічний, він знаходиться на рівні 3% від ВВП;

- залучення додаткових коштів, крім формальних і неформальних платежів громадян, не відбулось;

Читайте также: Медреформа: госгарантии выздоровления или выкачивание денег?

- громадяни, які проживають у різній місцевості, не матимуть однакового доступу до медичних послуг; Закон порушив цілісну систему фінансування, бо переклав функції балансоутримувача медичної інфраструктури на місцеву владу, а функції отримувача за послугу та платника послуг – на Нацслужбу здоров’я України (яку планують створити);

- спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога стане недоступною, бо люди не зможуть нести непомірні фінансові затрати. А вони стануть реальними;

- наповнення гарантованого пакету залежатиме від щорічного фінансування із бюджету.

І це ще далеко не всі проблеми, які викличе введення в дію Закону №6327.

Змінити ситуацію і дати українцям шанс на доступ до медицини, стати реальним стержнем реформування та розвитку української медицини може тільки медичне страхування. Воно зможе:

- залучити кошти в систему охорони здоров’я від роботодавців через фіксовані страхові внески незалежно від фонду оплати праці (обов’язкові страхові внески);

- запровадити багатоканальне фінансування системи охорони здоров’я та забезпечити безоплатну медицину для громадян;

- створити дієву систему контролю обсягів і якості надання медичної допомоги, системи контролю за ефективністю використання коштів;

- створити прозорі ринкові стосунки в медичній сфері та залучити реальні інвестиції до медичної галузі.

Впровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування - єдиний та дієвий шлях до того, щоб створити орієнтовану на потреби не держави та фармацевтичних та медичних кланів, а пацієнтів систему охорони здоров’я, в якій люди почнуть отримувати якісну і доступну медичну допомогу.