На Луганщині деякі ділянки лінії розмежування з ворогом рідко згадуються у щоденних зведеннях. Та це зовсім не означає, що там військовослужбовці Об’єднаних сил спокійно несуть службу. В одному з таких місць нині перебувають захисники Щастя, повідомляє прес-центр штабу ООС.

– Те, що останнім часом ми не фіксуємо порушень перемир’я, нас дуже насторожує і мобілізує бути максимально пильними,– говорить командир підрозділу Ігор. – Відстань від наших бойових позицій до окупантів всього 40-50 метрів – рівно стільки завширшки Сіверський Донець, що нас розділяє. Якомусь автоматнику першого року служби не так вже й важко влучити в ціль з такої дистанції. Це перша, але далеко не остання небезпека, на яку щодня наражаються мої підлеглі…

Читайте також: Російські окупанти й колаборанти застосовують фосфорні міни. ВІДЕО

Так, нерідко вночі українські воїни помічають на протилежному берегу рух ворожих розвідників, які шукають проріхи в нашій обороні і мають на меті переправитись на нашу сторону.

– Ворог дуже підступний і добре озброєний, тому розслаблятись нам не можна, - каже боєць на спостережному пості Олексій. – Снайпери теж постійно роблять вилазки до очерету, уважно стежать за нашими діями. Тому наші чергові сили діють швидко і вміло, руйнуючи плани ворога. Взагалі війна не пробачає помилок і покаранням за це може бути смерть.

Також захисники Щастя розповіли, що останнім часом ворожі снайпери діють парами, дуже професійно і порушують неписані правила людей цієї справи. Приміром, останнім часом вони почали використовувати тактику "підранка". Тобто не вбивають нашого солдата, а стріляють в ногу, аби той не зміг пересуватися і кликав по допомогу. Далі вони чекають на прибуття резервної групи чи військових медиків і потім влаштовують смертельне "сафарі".

– Нещодавно навпроти нашої позиції працювало аж 4 ворожих снайпери. Спеціально поранили нашого хлопця у праве стегно, але українець зигзагом швидко поліз в укриття. Дві кулі 7,62мм пролетіли вище та правіше від нього. Цього було достатньо, аби наші кулеметники "сфотографували" місце їхнього лежбища. Відпрацювали по них із ДШК. Патронів не пожаліли. У результаті, двох окупантів точно не стало, – пояснює молодий офіцер.

Після цього наші армійці декілька днів чекали на хід у відповідь. Але куди там – у їхніх лавах самі боягузи, і вони ще довго не наближалися до річки.

Захисники Щастя розповіли й про інший заборонений прийом, що використовують окупанти. Суть його полягає в тому, що вони першими стріляють із заборонених мінометів чи з великокаліберних кулеметів по наших позиціях і негайно викликають патрулі ОБСЄ, розповідаючи їм казочку, що, нібито, погані українці їх обстріляли. Поки військовослужбовці Об’єднаних сил готуються дати адекватну відповідь, прибувають міжнародні спостерігачі. Останні можуть побачити тільки наші постріли у відповідь, не знаючи, хто саме першим розпочав.

– Аби нас не звинуватили у порушеннях мінських домовленостей, під час таких провокаційних обстрілів напружується уся наша розвідка і ми діємо дуже обережно. Тобто діємо адекватно та, як кажуть, із розумом, – пояснив командир взводу Олег.

Усім відомо, що воювати краще, коли боєць добре і смачно поїсть. Із цим на позиції біля Щастя теж усе гаразд. Адже на польовій кухні у них працює аж помічник шеф-кухаря одного з відомих в Одесі ресторанів на воді Сергій.

– Зі звичайної картоплі, гречки чи макаронів я зможу зробити таку справу, що її можна подати до столу щонайменше королеви. А зі звичайної свинини чи курятини я готую вишикувані французькі страви. Мій секрет у вірній пропорції інгредієнтів, температурі приготування, спеціальних приправах і ще дечого, але чого саме – вже не скажу, – похвалився він.

Свого годувальника товариші по службі дуже хвалять. Тому часто просять провести майстер-клас чи поділитися рецептами смаколиків. У вільний від служби час хлопці активно займаються на спортивних майданчиках, зроблених власноруч. А високий моральний дух підсилюють дитячі малюнки, які знаходяться в усіх бліндажах та в бойових машинах. Про всі хитрощі та ноу-хау в тактиці своїх дій, звісно ж, армійці не розповіли, але дали чітко зрозуміти, що ворогу просто немає на що сподіватися в цій війні.

Читайте також: Коли час захищати права російськомовних в Україні

– За понад чотири роки ми навчилися добре боротися із противником і незабаром звільнимо усю Україну від російської погані. По той бік річки населення вже давно розчарувалося в "руському мирі" і мріє про повернення на їхні будинки жовто-синіх стягів. Останній факт не раз підтверджувала розвідка. Тому, так би мовити, свої медалі ми тримаємо близько. А раптом доведеться крокувати Луганськом у складі парадних підрозділів воїнів-визволителів, а ми вже й готові, – впевнено стверджує командир підрозділу Об’єднаних сил Ігор.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram