Вчора оголосили результати PISA – вперше поміряли грамотність 15-річних українців: читання, математика, природничі науки.

По-перше, наочно пересвідчилися, що з викладанням математики щось не так. Метод явно не працює.

По-друге, виявили велетенський розрив між навичками дітей у великих містах і в селах. Припускаю, справа тут не так у школі, як в доступності додаткових освітніх послуг, які оплачують батьки.

По-третє, і це для мене дуже-дуже цікаво, помітили суттєвий розрив у читацьких навичках дівчат і хлопців. Дівчата читають набагато більше, розрив у навичках – як рік навчання. Я вже бачила інтерпретацію, мовляв, програми з читання складають жінки, тому хлопцям не цікаво. Мені здається, це не так, і ось чому.

Нижчий рівень читання серед хлопців загалом співвідноситься зі спостереженнями щодо структури відвідування культурних інституцій. Відвідувачі – це понад 70% жінок. Читають книги також здебільшого жінки. Є подібні, але не точні, спостереження щодо покупців книг – наче теж жінки.

Читайте також: У гонитві за знаннями ми все більше стаємо суспільством невігласів

Тобто, йдеться про щось більше, ніж цікава/не цікава програма. Йдеться про відкритість до гуманітарного/культурного досвіду.

Моє грубе припущення: справа у розподілі престижу серед різних типів діяльності/досвіду з точки зору суспільства. Що потрібно людині (моїй дитині) для успіху? Що суспільство вважає досягненням для чоловіка? Що для жінки? А також, яким є розподіл продуктивної та репродуктивної праці, і куди потрапляє власне вироблення гуманітарного знання? Схоже, і сім'ї, і школа наголошують на культурних компетенціях дівчат, і не надто зважають на ці ж компетенції хлопців.

Якби справа була б лише в програмі, то ми б помітили подібні ухили і в математиці та природничих науках. Їх же теж хтось складає. Крім того, зміст програм не надто залежить від креативної думки своєї упорядниці. Навпаки, до укладання програм з літератури часто підходять догматично, не дозволяючи мінімального простору для новацій. І тут ми б могли ще здивуватися, якби достеменно дослідили, хто саме є творцем догми – чоловіки чи жінки?

Читайте також: "Українська шкільна освіта не хороша і не погана. Вона – посередня", – освітянин про результати PISA

Висновок: результати PISA – фантастично важливий інструмент не тільки для освітньої політики. А й для культурної теж. Для кого і як функціонує уся сфера гуманітарного знання в Україні? І чи може музей і філармонія діяти без співпраці зі школою? Університетом? Я думаю, ні.

Шкода, що справа не лише в тому, хто укладає шкільну програму, бо це легко було б виправити. Проблема в розподілі на практичне і непрактичне знання (фундаментальна наука ж теж) і тому, як би суспільству усвідомити цінність непрактичного. А тоді навчитися однакову цю цінність пояснювати і дівчатам, і хлопцям.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube