Минулого тижня смерть скосила й зібрала багаті жнива. Серед моїх знайомих – аж трьох, і всі були прекрасними людьми. Смерть – це те, що неможливо виправити. Залишається вірити, що вона завжди приходить і забирає вчасно.

Що відбирає тих, кого треба. Що там їм буде легше, світліше. Мільйон разів згадана фраза – «Бог забирає найкращих».

Хочеться вірити в неї, навіть якщо насправді ніякого Бога й немає. 

У нобелівської лауреатки Віслави Шимборської є чудовий вірш «Завтра – без нас». У ньому поетка немовби цитує стандартний прогноз погоди: там буде хмарно, там розпогодиться, атмсферний тиск стрибне на півночі, місцями – незначні опади тощо. Читаючи цей текст, уявляється карта Землі, стрілочки погоди й намальовані хмарки. Або темне, набрякле дощем небо, яке висить над містом. Закінчується вірш словами: «а досі живим/ ще знадобиться парасолька». І тоді розумієш: цей вірш – про смерть. Про зникання, відсутність, марноту марнот. Хтось іде назавжди, а нічого не змінюється – свіжі газети так само продаються на розі, хмари надходять із півночі, сусідський син знову прогулює школу. 

І немає на все це ради. Адже, чесно кажучи, невідомо, чи справді людям краще після смерті, чи дійсно вони мали піти від нас так швидко. Дуже хотілося, щоб побули з нами ще. Навіть не хотілося, бо про це й  не думалося – просто була якась банальна впевненість, що вони житимуть поруч, ще все буде о’кей, що в них ще кілька десятиліть попереду.

Смерть – як сніг: завжди приходить водночас вчасно і не вчасно. І щоразу підгризає сумління – чи встиг ти все добре й хороше сказати цій людині, чи долюбив її, доцінував? Як у вірші іншого польського поета – ксьондза Яна Тваровського – «спішімо любити!». Спішімо любити, бо люди так швидко відходять..

Спішімо любити, бо щодня новини повідомляють про нових загиблих, нові смерті. Таке враження, що Богу дуже гостро забракло найкращих – вони йдуть цілими десятками, сотнями, хоча кожен має свою історію й власне ім’я. І так хочеться попросити у Миколая: «Хай увесь цей жах якнайшвидше закінчиться!»

Спішімо сказати людям хороше, спішімо зробити їм приємно. Мабуть, це наймудріша позиція у винятково складний час – святковий настрій буде, якщо робити добрі діла, якщо говорити добрі слова. Спішімо любити!