Віктор Хведорович, розвалився в м’якому кріслі, обтягнутому крокодилячою шкірою, попиваючи 20літній віскі розбавлений колою і неуважно слухав  доклад  Льольочкіна який так і сипав цифрам про чергове «покращення»..

-         А скажи, Сєрьога, чого мені так тривожно останніми днями? – раптово перервав він главу адміністрації.

-         Так ніби ж все нормально, Віктор Хведорович. – завмер Льольочкін

-         А ти пророцтва  цього карпатського віщуна-мольфара чув? Ну що я гегну 25 лютого? Тільки не бреши, що ні.

-         Чув, Віктор Хведорович. Я ж розпорядився щоб його тойво,  ще тоді. - непевно сказав Сєрьога.

-         Ну і дурень. А мені тепер сиди і думай, здуру він це брякнув чи насправді.

-         Я вжив усі необхідні засоби задля вашої безпеки, Віктор Хведорович. Охорона потроєнна , паркан трійний, трьохметровий. Автомобілі, вертоліт – все броньоване. У вас бронемайка, бронежилет і бронетруси. Кожну страву коштує охоронець. Ніяких зустрічей з простими людьми та журналістами. На полювання ви не ходите. Чужі туалети перед вашими візитом перевіряють. Вам нічого не загрожує.

-         Так уже й нічого – криво посміхнувся Віктор Хведорович – А якщо метеорит, як по Чєлябінську?

-         Так ми ж поставили систему ППО, ні метеорит нам не страшний, ні камікадзе, навіть  якщо б такий знайшовся

-         А  якщо це Путін вирішив від мене позбавитись? В мене ж половина охорони – його офіцери. Як і міністр оборони.

-         Ні, Путіну зараз немає сенсу позбуватись нас, Віктор Хведорович. Медведчука по останніх соціологічних даних підтримує заледве 5 % попри мільярди потрачені на рекламу. Скоро і сам Путін в ньому розчарується. А такого як Ви, Віктор Хведорович, йому ще скоро на Україні не знайти.

-         А не на а в! !–  з притиском  Віктор Хведорович і стукнув по масивному дубовому столі – В Україні глядь, а ти сам, Сєрьога, бува, не засланий козачок?

-         Віктор Хведорович, ну як ви можете? Я ж вірою і правдою. Мене ж без вас на першому ж суку без суду і слідства повісять.

-         Тоже вірно, дивись мені. А якшо того, народ збунтується?

-         Ну в нас є армія, міліція, спецслужби.

-         В царя це все теж було і ще краще – буркнув Віктор Федорович.  – І в Муамара Каддафі теж, не сильно їм помогло як я чув.

-         На крайній випадок, Віктор Хведорович, у вашому золотому унітазі є катапульта. Сідайте, відкручуєте кнопку спуску, а під нею ще одна, червона тисне її і Ви за 30 кілометрів звідси. А там  в гаражі броньовані жигулі, в багажнику запасна каністра бензину,  жіноче плаття, тисяча гривень  і пістолет . Сідайте і їдете куди завгодно.

-         Чекай, Сєрьога,  які жигулі нах? Ти чо попутав? Я і на жигулях?

-         Це все задля вашої безпеки, щоб ніхто не здогадався. Карточками  та рахунками не користуйтесь – їх все одно заблокують. Синам також не дзвоніть, їх все одно.. – осікся Льльочкін- вам погано Віктор Хведорович?

-         Так – простогнав Віктор Хведорович - мені погано. Це ж, що виходить, я всі ці роки йшов до влади, щоб кожен день боятись смерті або втікати  від свого народу в жіночому платті на жигулях? І  знати, що мої сини, можливо, помруть скоріше за мене. Ех, Сєрьога, інколи я думаю, що краще б я лишився завгаром. Грав би з мужиками  доміно по вихідних та внуків няньчив і любили  мене усі  на районі і шанували б...

forko