"Не так давно ми були змушені знов і знов задумуватися на політбюро перед тим, як зробити якійсь зовнішньополітичний крок, якою буде реакція США, що зробить Франція і таке інше. Ці часи закінчилися. Якщо ми вважаємо, що щось обов’язково слід зробити в інтересах Радянського Союзу, ми це робимо. Щоб вони там не кричали, співвідношення сил таке, що ворухнутися вони вже більше не посміють. Ми стали дійсно великою державою" – саме так за спогадами російського журналіста Леоніда Млєчіна казав багаторічний міністр закордонних справ СРСР Андрій Громико наприкінці 70-х років під впливом досягнутого паритету зі США і фактично напередодні вторгнення радянської армії в Афганістан.

А здається, що це цитата з одного з нещодавніх виступів вже сьогоднішнього міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова.

Читайте також: Война уменьшила число сторонников Кремля, но пророссийская повестка продолжает оставаться на плаву – журналист

Між тим, вторгнення радянських військ в Афганістан у 1979 році вважається однією з найбільших невдач зовнішньої політики Радянського Союзу, що призвела до величезних людських і матеріальних втрат і серед іншого стала вагомою причиною розвалу СРСР.

Нещодавній інцидент з російським літаком Іл-20 у Сирії вкотре підтвердив, що керівництво у Кремлі явно переоцінило свої можливості і не зовсім зрозуміло у що саме в’язалось, коли три роки тому, в серпні/вересні 2015 року, приймало рішення щодо дій у цій країні на Близькому Сході. На доказ цього можна згадати, що так звана "участь збройних сил Російської Федерації на боці урядових військ" була заявлена, як операція з обмеженим терміном дії проти екстремістів з Ісламської держави.

Читайте також: Все в России происходит по вине кого угодно, кроме власти – журналист

Однак, насправді ж Росія мала на меті зберегти режим Асада в Сирії, як гарантію збереження російських військових баз і опорних пунктів у цій країні, та не допустити відновлення постійної присутності і, головне, впливу США в регіоні.

Поки що вдалося лише зберегти Асада, однак все інше виглядає доволі туманно.

Що ж до самої Росії – залишається зачекати, доки пересічний росіянин задасться питанням: за що в Сирії продовжують гинути російські військовослужбовці і що корисного для нього несе збереження в цій країні жорстокого диктатора на троні. А там мабуть згадаються й певні афганські аналогії...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram