Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 24 липня

Абсолютний чемпіон світу Усик і ми: чи може поразка бути гіршою та ганебнішою?

Усик такий, який є. Із нього досить того, що він абсолютний чемпіон світу. Годі вимагати від нього більшого, ніж він здатен. Вимагати більшого треба від себе. Скільки людей знають, що неправильно зробив Усик та як було правильно, але водночас не можуть відповісти на запитання, що мають зробити вони самі. У цьому – весь трагізм нинішньої України. Отже, діагноз є. Яке лікування? Найкращим лікуванням є рефлексія. Постійне самозапитування: а чому я так думаю? хто чи що впливає на моє сприйняття і керує моїми реакціями? які мої упередження постійно штовхають мене до поразки? Що ще? Підвищувати самооцінку. Розширювати горизонт бачення. Цінувати тих, хто робить правильні речі під українським прапором.

Контакти Трампа й Путіна посилюють жорсткість конгресменів

Результатом зустрічі президентів Росії та США може стати подальше посилення санкцій проти кремлівського режиму. Демократи в Палаті представників американського Конгресу внесли законопроект під назвою "Захистимо Америку від російського втручання". Пропонують прямо заборонити визнання російської анексії Криму, відстежувати фінансові рахунки Путіна й запровадити нові санкції проти російських громадян і фірм. Це явно не те, чого очікує Путін від своїх контактів із Трампом. Діалог президентів не призводитиме до конструктивних результатів, до відмови Путіна від агресивної політики та дестабілізації сусідніх країн. Але тоді відповіддю Путінові стане подальша протидія з боку американських інститутів влади.

Що слід усвідомити, перш ніж обурюватися поганими пенсіями

Якби Кравчук свого часу скористався з досвіду більшовиків, то 1991 року скасував би всі радянські пенсії, а нових не призначив би. І на відміну від більшовиків, які просто не хотіли утримувати народ, мав би на те всі підстави: бо пострадянське керівництво не успадкувало від СРСР нічого, крім боргів. Але київська влада, яку так ненавидять мої однолітки-пенсіонери, примушує платників податків (тобто тих, хто працює, та їхніх роботодавців) відраховувати на наше утримання. Тобто на утримання тих, хто потурав радянській владі розорити країну, був співучасником цього розорення, нічого не лишив своїм дітям, а тепер вимагає, щоб ці діти, як у 50-х роках минулого століття, утримували своїх безвідповідальних злочинних батьків.

28 років тому над Києвом здійнявся наш прапор. ФОТО, ВІДЕО

Я пам`ятаю цей день. Ми пішли всі – мої батьки і я з коляскою, в якій лежала чотиримісячна Рося. Людей біля Київради було дуже багато, десятки тисяч, і мама сказала: "Не йди далі, бо тиснява, почекай нас тут". І ми з Росею лишилися на тій стороні Хрещатика, біля кафе "Морозиво", і я бачила лише флагшток серед людського моря, і потім – коли прапор почали піднімати, усі заспівали гімн, і я бачила, як люди плакали й не ховали сліз... І потім ми знайшлися з татом і мамою, і тато теж плакав. І стільки щастя й надій витало тоді над містом, що Рося – в цьому тисячному шумі та співах – рапом заснула у своєму синьому візочку (бо купували для хлопчика).

Не вірте політикам, які уникають відповідей на два ключові для українців запитання – Пекар

Проблема війни не може бути подолана згодою на умови агресора – це означатиме не кінець війни, а її ескалацію. Віддати бажане – це не кінець, а початок. Проблема бідності не може бути подолана тим, щоб усе відібрати й поділити. Тому що поділене швидко закінчиться, а люди, не звиклі до самозабезпечення, вимагатимуть наступної порції поділеного. Потрібна вудка, а не риба. На жаль, мало хто пропонує вирішення проблеми війни, що не є капітуляцією, та вирішення проблеми бідності, що не є експропріацією. Мало хто насмілиться сказати стомленому від війни й роботи народові, що треба воювати і працювати.

Феномен Зеленського: як ЗМІ роблять політиків із нічого

Кількість тих, хто міг би проголосувати за Зеленського, доводить: в Україні для багатьох людей у їхній електоральній поведінці є цілком достатнім, щоби кандидати лаяли владу або насміхалися з неї. Цілком достатнім є, щоби кандидат просто заявляв: "Усі вони – гади". У значної кількості громадян політик може здобути підтримку на самому лише негативі, без жодної позитивної навіть не програми, а просто взагалі без жодного позитивного складника своєї політичної риторики. "Геть, ганьба!" – й того буде досить. І, треба сказати, чимало політиків цією особливістю реально користуються. (І, до речі, а чи деякі ЗМІ – хіба ж ні?)

Повернення гетьмана по століттях анафеми й таврування

"Більше двох століть щороку в першу неділю великоднього посту в усіх церквах Російської імперії з амвона проклинали гетьмана Мазепу, проголошували йому анафему. У радянські часи його ім'я згадувалося тільки з лайливими епітетами, образ його змальовувався суто чорною фарбою. Подавалися лише скупі, тенденційно підібрані або навіть сфальсифіковані факти його життя й діяльності. І в період так званої "відлиги", коли почалося розкриття деяких фактів історичної правди, Іван Мазепа все одно залишався з тавром зрадника. Це тривало й у наступні десятиріччя", – писала Олена Апанович.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram